Мадемуазель Нітуш (оперета)

Мадемуазель Нітуш (фр. Mam'zelle Nitouche) — оперета французького композитора Флорімона Ерве, написана в 1883 році. Автори лібрето: Анрі Мельяк і Альбер Мілло (фр. Albert Millaud).

Мадемуазель Нітуш
Дата створення / заснування	1882
Назва	фр. Mam'zelle Nitouche
Похідна робота	Mosquita muertad
Жанр	vaudeville-opéretted
Місце першого виконання	Théâtre des Variétésd
Країна походження	Франція
Мова твору або назви	французька
Дата створення	1882
Композитор	Флорімон Ерве[1]
Лібретист	Анрі Мельяк[1], Albert Millaudd[1] і Ernest Blumd[1]
Дата першого виконання	26 січня 1883[1]
Події розгортаються в місцевості	Франція[1]
Мадемуазель Нітуш у Вікісховищі

Світова прем'єра оперети відбулося 26 грудня 1883 року в паризькому театрі Вар'єте (фр. Théâtre des Variétés^[2].

Урочистий хорал в опереті переплетений з легковажним танцювальним мотивом. В цілому, в опереті у веселій і гострій манері розповідається про кохання, творчість, молодечому бажанню життя, також осоромлюється святенництво і користолюбство.

Дійові особи

• Флорідор (Селестен) — баритон
• Полковник — баритон
• Коріна — меццо-сопрано
• Деніза де Флавіньї — сопрано
• Лейтенант Фернан Шамплатро — тенор
• Начальниця — контральто
• Директор театру — бас
• помічник режисера
• Урсула
• Лоріо — тенор
• Офіцери, пансіонерки

Короткий зміст

Дія відбувається в першій половині XIX сторіччя у французькій провінції. Головна героїня, Деніза де Флавіньї — юна вихованка монастирського пансіону. Вона розкриває таємницю вчителя музики Селестена: виявляється, він не такий тиран і зануда, яким намагається видаватися, він веде подвійне життя. За межами монастиря він веселий марнотратник життя Флорідор, автор оперет для своєї коханки, актриси Коріни.

Ввечері Селестен в черговий раз потайки збігає в місто, щоб бути присутнім на прем'єрі свого останнього творіння. Деніза йде за ним в театр. Нісенітна Коріна влаштовує скандал і відмовляється грати в опереті. Деніза, яка знає партитуру напам'ять, виходить замість неї під псевдонімом «Мадемуазель Нітуш» і підкорює публіку своїм виконанням.

У залі з-поміж усіх присутній молодий лейтенант Фернан Шамплатро, який закохується в Деніз. Після ряду смішних непорозумінь все приходить до щасливого фіналу.

Музичні номери

• Увертюра
• Куплети Флорідора
• Арія Денізи з хором
• Пісенька про гренадерів (Деніза, Флорідора)
• Шукаю і прагну любові я (Деніза)
• Арія Фернана
• Пісенька про Бабетту (Деніза)
• Антракт
• Пісенька про турецький барабан (Деніза)
• Антракт
• Дует Денізи і Фернана
• Фінал

Відомі виконавці

• Деніза де Флавіньї — А. Жюдік, Е. Потопчіна, Г. Пашкова, Л. Целіковська, Н. Архипова, Р. Лазарєва, Н. Унд, І. Нинидзе, Н. Гришаєва, Е. Крегжде.
• Флорідора (Селестен) — К. Станіславський, В. Матвєєв, М. Водяний, В. Осенев, В. Васильєв, А. Миронов, А. Олешко.
• Коріна — Г. Жуковська, Л. Гурченко.

Цікаві факти

• Головна роль в «Нітуш» призначалася для актриси Анни Жюдік^[2].
• Життя героя оперети Селестена-Флорідора, який вів подвійне життя, викладаючи музику в пансіоні-монастирі і пишучи оперету, дуже схоже на те, яке вів в молодості сам Ерве.
• У 1884 році Костянтин Станіславський поставив «оперету-водевіль» «Мамзель Нітуш» і сам зіграв у ній роль Флорідора (Селестена).

Екранізації

Оперета неодноразово екранізувалася в різних країнах.

• Мадемуазель Нітуш — 1954, Франція
• Небесні ластівки — 1976, Ленфільм (муз. В. Лебедєва)
• Мадемуазель Нітуш — 1974, телеспектакль МДТ ім. М. Н. Єрмолової
• Mam'zelle Nitouche (1931) на сайті IMDb (англ.)
• Mam'zelle Nitouche (1954) на сайті IMDb (англ.)
• Загальний список екранізацій [Архівовано 16 лютого 2017 у Wayback Machine.]