Маджд ад-Даула

Маджд ад-Даула (*993 — 1029) — емір Рея в 997—1029 роках. Тронне ім'я перекладається як «Слава держави». Повне ім'я Маджд ад-Даула Абу Талеб Ростам бен Факр ад-Даула.

Маджд ад-Даула
Ім'я при народженні	'ابو طالب رستم‎
Народився	993(0993) Іран
Помер	1029(1029) Рей, Тегеран, Іран
Національність	перс
Титул	емір Рея
Посада	Emir of Rayd
Термін	997—1029 роки
Попередник	Факр ад-Даула
Наступник	титул ліквідовано
Конфесія	шиїзм
Рід	Буїди
Батько	Факр ад-Даула
Мати	Сайїда Ширін
Брати, сестри	Шамс аль-Даула
Діти	Fana-Khusraud
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з династії Буїдів. Син старшого еміра Факра ад-Даули та Сайїди Ширін. Народився у 993 році, напевне у місті Рей. При народженні отримав ім'я Ростам, згодом додав до нього Абу Талеб. Після смерті батька у 997 році успадкував Рей та північні області Персії (Ґорґан і Табаристан). Тоді ж взяв ім'я Маджд ад-Даула. З огляду на малолітство еміра державними справами стала керувати його мати. Того ж року Зіяриди відняли у Буїдів області Табаристан і Ґорґан.

У 1006 році повалив регентство матері, яка втекла до іншого сина Шамс ад-Даули. З загоном останнього та курдських вояків Сайїда Ширін взяла в облогу Рей, який невдовзі захопила, запроторивши Маджда до фортеці Табарака. 1007 року його було звільнено, проте влада збереглася у матері. 1008 року Маджда ад-Даулу оголошено шахіншахом. Проте у 1009 році під військовим тиском свого родича Бахи ад-Даули, еміра Іраку та Фарсу, відмовився від цього титулу та визнав зверність останнього. Втім вже у 1012 році після смерті Бахи ад-Даули оголосив себе старшим еміром.

У перських записах є згадки, що деякий час у Маджд ад-Даула був психічний розлад і він вважав себе коровою (за іншими відомостями в еміра була лише тяжка форма меланхолії). Від хвороби його вилікував Ібн Сіна, який прибув до Рея 1014 року.

У 1016 році в Казвіні повстав деламітський військовик Ібн Фулад. Не в змозі здолати його Маджд ад-Даула звернувся до свого васала Абу Джафара Мухаммада Баввандіда, володаря невеличкої частки в Табаристані, який повалив Ібн Фулада та захопив Казвін. Натомість Ібн Фулад в союзі з Зіяридами взяв в облогу Рей, змусивши Маджда ад-Даули надати формальний дозвіл на захоплення Ісфагану. Але у війні з Какуїдами, правителями цього міста, Ібн Фулад загинув. Разом з тим постійними війнами в еміраті Маджд ад-Даули скористалися Саларіди, що захопили Занджар, Абхар, Сухаравард.

У 1023 році почав новий конфлікт з родом Какуїдів, які захопили Гамадан, стали погрожувати Рею, почалися вторгнення до Табаристану. Це ще більше послабило Маджда ад-Даулу, в цей час Баваніди стали майже повністю незалежними. 1028 року спільно з Баванідами відправив військо проти Какуїдів, проте останні здобули рішучу перемогу у битві при Негавенді.

У 1028 році після смерті матері став повністю самостійним, проте не впорався з керування. Проти нього повстали вожді дейламітів, військовики. За цих обставин він звернувся по допомогу до Махмуда Газневі який прибув на північ Персії, придушив повстання проти Маджд ад-Даули. 1029 року повалив самого еміра, незабаром стративши у Реї або той помер від хвороб чи голоду у м. Газні. Володіння Буїдів в Реї було приєднано до держави Газневідів.

Джерела

• Madelung, W. (1975). «The Minor Dynasties of Northern Iran». In Frye, R. N. The Cambridge History of Iran, Volume 4: From the Arab Invasion to the Saljuqs. Cambridge: Cambridge University Press. pp. 198–249. ISBN 978-0-521-20093-6.
• Bosworth, C. E. (1975). Iran under the Buyids. In Frye, R. N. The Cambridge History of Iran, Volume 4: From the Arab Invasion to the Saljuqs. Cambridge: Cambridge University Press. pp. 250–305. ISBN 0-521-20093-8.