Майборода Ярослав Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Майборода.

Яросла́в Сергі́йович Ма́йборода (2000—2022) — український військовослужбовець, солдат. Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)^[1].

Ярослав Майборода Майборода Ярослав Сергійович
Солдат
Загальна інформація
Народження	2000(2000) Біла Церква, Україна
Смерть	23 серпня 2022(2022-08-23) Времівка, Донецька область, Україна (підрив на міні)
Псевдо	«Баґдад»
Військова служба
Роки служби	2022
Формування	«Азов»
Війни / битви	Російсько-українська війна Російське вторгнення в Україну Деблокада Маріуполя (2022)
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

Народився в місті Біла Церква на Київщині.

Закінчив ліцей «Перша Білоцерківська гімназія». Був творчою особистістю, виконував пісні і сам писав музику. З 15 років грав у різних рок-гуртах: Second Wave, Walkdown, High Five. Виступав у Білій Церкві, згодом — у Києві. Захоплювався творчістю Курта Кобейна. Любив співати пісню «8 колір» гурту «Мотор'ролла» та «Човен» на слова Івана Франка ^[2].

Ще зі школи цікавився хімією. ЗНО з цього предмету склав на 198 балів і з легкістю вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на хімічний факультет. Особливо захопився органічною хімією ^[2].

З першого курсу паралельно з навчанням працював в лабораторії компанії «Єнамін». Самотужки закінчив ІТ-курси і отримав додатковий підробіток. На третьому курсі вирішив взяти академічну відпустку в університеті, аби повністю присвятити себе роботі. У січні 2022 року повернувся на третій курс бакалаврату. Та, на жаль, завершити навчання не дала повномасштабна війна ^[2].

З перших днів російського вторгнення Ярослав допомагав Територіальній обороні Києва. А 12 квітня о 7 ранку написав мамі, що збирається їхати у Запоріжжя, аби вступити в «Азов». Вже 1 травня 2022 був офіційно зарахований до підрозділу ^[2].

Загибель

Загинув у районі села Времівка на Донеччині 23 серпня 2022 року. Він підписав рапорт про участь у деблокаді Маріуполя. Військові намагалися прорватися суходолом на окуповану росіянами частину Донецької області. Та під час ротації Ярослав підірвався на міні. За два місяці захиснику мало виповнитися 22 роки^[3][4][5][2].

27 серпня 2022 Ярослава поховали на Алеї слави у рідній Білій Церкві.

Залишилася мама.

За відвагу і мужність Ярослава нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Юнакові присвоїли звання «Почесний громадянин Білоцерківської міської територіальної громади»^[1].