Максимчук Олександр Володимирович

Олександр Володимирович Максимчу́к (народився 12 червня 1966 року, Львів) — український підприємець, громадський діяч і політичний діяч, президент ВБО «Асоціація благодійників України» з 2011 року, Голова оргкомітету Національного конкурсу «Благодійна Україна» з 2012 року, Голова Наглядової Ради Медичного Центру «NOVO» (Львів).

Максимчук Олександр Володимирович
Народився	12 червня 1966(1966-06-12) (59 років) Львів
Громадянство	Україна
Діяльність	підприємець, громадський і політичний діяч
Партія	Політична партія «Наша Україна»
У шлюбі з	Максимчук Юлія Романівна
Діти	Володимир (1988 р.н.), Мстислав (2001 р.н.), Таїсія (2012 р.н)
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максимчук.

Підтримує проект запровадження «відсоткової філантропії»^[1].

Освіта

• 1983 – закінчив Львівську СШ № 27 з відзнакою.
• 1990 – закінчив Львівський політехнічний інститут, спеціальність – промислове та цивільне будівництво.
• У 1997 – проходив стажування у Дрезденському технічному університеті, спеціальність – зовнішньоекономічна діяльність.
• 2002 – закінчив Академію державного управління при Президентові України, спеціальність – магістр державного управління.

Досвід роботи

• 1984—1986 – служба в армії.
• У 1986—1988 – муляр у Будівельному управлінні УВС Львівського облвиконкому.
• 1988—1990 – інженер у Львівському обласному штабі студентських загонів.
• 1990—1991 – заступник директора Центру трудових об'єднань молоді «Союз».
• У 1990 – виступив співзасновником АТВТ «Перун» (з 1999 – АТВТ "Транспортна компанія «Перун»). З 1990 по 2001 рр. – голова правління;.
• 2002—2004 – член робочої групи програми «Регуляторна реформа в Україні».
• 2002—2004 – директор Асоціації «Львівський регіональний фонд підтримки підприємництва».
• 2005—2006 – Голова Представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Львівській області.
• 2006—2011 – Голова правління Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» (з 2011 р. – заступник Голови правління).
• З 2011 – Президент ВБО «Асоціація благодійників України».
• З 2012 – Голова оргкомітету Національного конкурсу «Благодійна Україна»^[2].
• З 2014 – Голова Наглядової Ради Медичного Центру «NOVO» (Львів)^[3].

Громадська діяльність

• З 1996 – голова Львівської обласної Асоціації малого і середнього підприємництва.
• 1996—1998 – член Дорадчої ради з питань підприємництва при Львівському міському голові.
• 1997—2005 – член Дорадчо-координаційної ради з питань підприємництва при голові Львівської облдержадміністрації.
• 1999—2003 – голова ревізійної комісії Асоціації сприяння обігу та виробництву алкоголю і тютюнової продукції (Асоціація «СОВАТ», м. Київ).
• З 2000 – заступник голови, у 2002—2005 рр. – голова Дорадчо-координаційного комітету з питань підприємництва при голові ДПА Львівської області.
• З 2001 – віце-президент Об'єднання підприємницьких організацій Львівщини (ОПОЛ) – Регіонального відділення УСПП.
• З 2004 – президент Львівської обласної громадської організації «Центр ділового партнерства».
• З 2004 – член президії Львівської торгово-промислової палати.
• З 2007 – член Оргкомітету, 2009—2011 р. – Голова Оргкомітету Національного конкурсу «Благодійник року».
• З 2011 – Президент ВБО «Асоціація благодійників України».
• З 2012 – Голова Оргкомітету Національного конкурсу «Благодійна Україна»^[4].
• З 2014 – Голова Наглядової Ради Медичного Центру «NOVO» (Львів).

Політична діяльність

• 1997—2005 – член партії «Реформи і порядок», член обласного правління ПРП, заступник голови Львівської міської організації ПРП.
• 1998—2002 – депутат Львівської міської Ради III скликання^[5], заступник голови комісії економічної політики і муніципальних ресурсів ЛМР, заступник голови фракції ПРП.
• З 2005 р. – член політичної партії "Народний союз «Наша Україна», член ради Галицької районної організації у м. Львові.

Відзнаки і нагороди

• Медаль «Трудова слава» Міжнародного Академічного Рейтингу «Золота Фортуна» (2010)^[6].
• Орден святителя і чудотворця Миколая від Православної Церкви України до Дня благодійності України (2022)^[7].

Сімейний стан

Одружений. Дружина — Максимчук Юлія Романівна, голова правління Фонду історії українського телебачення. Має трьох дітей: двох синів — Володимир (1988 р. н.) — інженер-будівельник, Мстислав (2001 р. н.) — студент та доньку Таїсію (2012 р. н.) — школярка.

Основні публікації

• Олександр Максимчук — розмова про благодійність 16 вересня 2019
• А.Максимчук. Нематериальная прибыль благотворительности. ▪ «Контракты» [Архівовано 7 січня 2012 у Wayback Machine.]
• Інтерв'ю з Олександром Максимчуком про бізнес в Україні [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Максимчук на Громадському радіо 31 січня 2019 [Архівовано 29 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• Олександр Максимчук про те, з чого починався перший приватний бізнес у незалежній Україні Високий Замок 04 вересня 2020 [Архівовано 24 вересня 2020 у Wayback Machine.]