Малинка Віктор Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Малинка.

Віктор Олександрович Мали́нка (нар. 17 серпня 1935, Таганрог) — український художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1970 року. Батько художника Олексія, дід художників Петра та Ксенії Малинок.

Малинка Віктор Олександрович
Народження	17 серпня 1935(1935-08-17) (90 років)  Таганрог, Азово-Чорноморський край, РСФРР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Жанр	пейзаж і портрет
Навчання	Ростовське художнє училище імені Митрофана Грекова (1957) і Київський державний художній інститут (1967)
Вчитель	Григор'єва Валентина Яківнаd, Чарська Ірина Олексіївнаd, Чарський Євген Гавриловичd, Чебаник Василь Якович і Касіян Василь Ілліч
Діяльність	художник, викладач
Працівник	Молодь і Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука
Член	Спілка радянських художників України
Діти	Малинка Олексій Вікторович
Роботи в колекції	Національний художній музей України, Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України, Музей книги та друкарства України, Севастопольський художній музей імені Михайла Крошицького, Ростовський обласний музей образотворчих мистецтв, Таганрозький художній музей, Івано-Франківський краєзнавчий музей, Черкаський обласний краєзнавчий музей і Уманський краєзнавчий музей

Біографія

Народився 17 серпня 1935 року в місті Таганрозі (нині Ростовська область, Російська Федерація) в робітничій сім'ї. З 1948 року навчався в образотворчої студії Будинку піонерів Таганрога у Валентини Григор'євої; у 1952—1957 роках — на живописному факультеті у Ростовському художньому училищі в Ірини Чарської, Євгена Чарського^[1]; у 1961—1967 роках — на графічному факультеті Київського державного художнього інституту у Василя Чебаника, Василя Касіяна.

У 1966—1968 роках працював художнім редактором київського видавництва «Молодь»; співпрацював із книжковими видавництвами України. У 1996—2000 роках викладав на кафедрі живопису Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва та дизайну. Мешкав у Києві в будинку на Андріївському узвозі, № 34, квартира № 17^[2] та у будинку на бульварі Перова, № 20, квартира № 67^[3].

Творчість

Працює у галузях станкової і книжкової графіки, станкового живопису. У реалістичному стилі створює олійні і акварельні пейзажі, портрети. Серед робіт:

живопис

• «Мій батько» (1954);
• «Квіти в саду» (1955);
• «Автопортрет» (1955; 2000);
• «Гітарист» (1975);
• «Мої батьки» (1980);
• «Улов» (1980);
• «Пам’яті Володимира Висоцького» (1983);
• «Сон» (1983);
• «Щаслива родина» (1985);
• «Полудень» (1997);
• «Схід сонця» (2000);
• «Хмари» (2000);
• «Околиці» (2000);
• «Пейзаж із далями» (2001);
• «Брат» (2001);
• «Весна світла» (2004);

живописні серії

• «Північ» (1972);
• «По Удмуртії» (1973);
• «Башкирія» (1975);
• «Вологодщина» (1976);
• «Приуралля» (1980);
• «Паланга» (1980);
• «Таймир» (1984);
• «Карелія» (1984);
• «Єнісей» (1988);
• «Сахалін» (1992);
• «Словаччина» (1998);
• «Румунія» (1998);
• «Крим» (1998);

графіка

• «Батько» (1955);
• «Аза» (1958);
• «Спека» (1975);
• «Гарячий пар» (1979);
• «Політ» (1983);
• «Осінь» (1991);
• «Колеги» (1991);
• «Квітучий сад» (1998).

Ілюстрував здебільшого дитячі книжки, українські, російські, туркменські, грузинські, казахські, якутські народні казки, зокрема:

• «Як Синячок до сонця літав» Володимира Дубовки (1974);
• «Туркменські народні казки» (1980);
• «Богатир Нарка» (1984);
• «Таємниця старого гнома» Десанки Максимович (1985).

Учасник міських, обласних, всеукраїнських, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставок з 1955 року. Персональні виставки відбулися у Таганрозі у 1983 році, Ростові-на-Дону у 1984 році, Києві у 1988, 1995, 1998, 2007 роках.

Роботи зберігаються в Національному художньому музеї України, Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України, Музеї книги та друкарства України в Києві, Севастопольському, Ростовському і Таганрозькому художніх музеях, Івано-Франківському, Черкаському, Уманському краєзнавчих музеях^[1].