Маліновський Михайло Сергійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Малиновський.

Маліновський Михайло Сергійович — хімік-органік, доцент (1935), кандидат хімічних наук (Розщеплення миш'якових сполук хлорангідридами кислот в присутності хлористого алюмінію, 1937), доктор хімічних наук (Про реакції окисів олефінів, 1943), професор (1944).

Маліновський Михайло Сергійович
Народився	24 жовтня 1902(1902-10-24) с. Соловецьке,В'ятська губернія, Росія
Помер	22 грудня 1992(1992-12-22) (90 років) м. Дніпропетровськ
Країна	СРСР
Галузь	Органічна хімія
Заклад	Нижньоновгородський хіміко-технологічний інститут
Посада	Професор кафедри органічної хімії Дніпропетровського університету
Вчене звання	Професор
Науковий ступінь	Доктор хімічних наук
Нагороди

Життєпис

Маліновський Михайло Сергійович народився 24 жовтня 1902 у с. Соловецьке В'ятської губернії, Росія. Закінчив хімічний факультет Нижньоновгородського хіміко-технологічного інституту (1932). У 1925—1929 учителював у В'ятській школі; 1932—1934 завідувач спеціальної хімічної лабораторії, 1933—1948 асистент, доцент, професор кафедри органічної хімії Горківського університету, завідувач кафедри органічної хімії Горківського педагогічного інституту; 1948—1956 завідувач кафедри органічної хімії Львівського університету; 1956—1978 завідувач кафедри, 1978—1985 професор кафедри органічної хімії Дніпропетровського університету.

Від 1952 року основні напрями наукових досліджень пов’язані з реакціями епоксидування α-окисів олефінів, вивченням реакційної здатності оксиранів та біологічно активних сполук. У Дніпровському університеті розробив метод епоксидування із застосуванням пероксиду сечовини, що дало змогу отримати низку нових епоксидних сполук, які знайшли широке використання у промисловості.^[1]

Наукові інтереси

Хімія осиранів (окиси олефінів), зокрема, шляхи практичного застосування цих сполук та синтез гетероциклів на їхній основі.

Наукові досягнення

Керівник 29 кандидатів та консультант 2 докторських дисциплін. Біля 250 праць, 50 АС зокрема, Получение некоторых гетероциклических соединений через окиси олефинов (Украинский химический журнал 1959. Том 16. № 3); Исследования окисей олефинов. Конденсация окиси этилена с аммиаком над окисью магния, окисью цинка и смесью их с окисью алюминия (Журнал прикладной химии. 1952. Том 25. № 4; с соавтором); Исследования окисей олефинов. Конденсация окисей олефинов с фосгеном (Журнал общей химии. 1953. Том 23. № 2; с соавтором); Окиси олефинов и их производные (М, 1961); Курс органической химии (Киев, 1987; с соавтором). У роки 2-ї світ. вій­ни розробляв захисні матеріали для потреб оборони населення.

Нагороди

• Орден Трудового червоного прапора,
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні»(1946).
• Заслужений діяч науки УРСР (1968).^[1]

Літературні джерела

• Українська Радянська Енциклопедія. 1981. Том 6.
• М. Обушак, М. Ганущак — 22.XII.1992 м. Дніпропетровськ