Маліч Олег Володимирович

Оле́г Володи́мирович Ма́ліч (нар. 27 травня 1960 у місті Запоріжжя) — член Української соціал-демократичної партії; ВР України, член фракції «Блок Юлії Тимошенко» (листопад 2007 — вересень 2010), член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з грудня 2007), член Спеціальної контрольної комісії ВР України з питань приватизації (з грудня 2007).

Маліч Олег Володимирович
Народився	27 травня 1960(1960-05-27) (65 років)  Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	політик
Alma mater	Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Посада	народний депутат України[1]

Народний депутат України
6-го скликання
Українська соціал-демократична партія (БЮТ)	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012

Освіта

Київський інститут народного господарства, факультет економіки праці та математично-технічного постачання (1981), економіст. Українська академія державного управління при Президентові України (2003), магістр державного управління.

Трудова діяльність

• 1978—1980 — реквізитор Київського академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
• 1980—1981 — сушильник ВО «Кристал», місто Київ.
• 1981—1983 — служба в армії.
• 1983—1988 — служба в органах внутрішніх справ.
• 1989—1990 — керівник комерційно-транспортного відділу Укроб'єднання «Експрес».
• 1990—1992 — керівник АПК орендно-виробничого кооперативу «Княжий».
• 1992—1994 — директор фірми «Маві».
• 1995 — директор фірми «Далі».
• 1995—1998 — заступник генерального директора ТОВ «Метал-М».
• 1998—2002 — голова Вишгородської райради.
• З 2002 — заступник голови наглядової ради АТ «Київська пересувна механізована колона № 2».

Народний депутат України 6-го скликання з листопада 2007 по грудень 2012 від Блоку Юлії Тимошенко, № 120 в списку. На час виборів: заступник голови наглядової ради АТ «Київська пересувна механізована колона-2», член Української соціал-демократичної партії.

Діяльність

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію угоди Януковича — Медведєва, тобто за продовження перебування ЧФ Росії на території України до 2042 р.

5 червня 2012 голосував за Закон про засади мовної політики, який де-факто запроваджує російську мову у всіх царинах життя України.

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України, не має фінансово-економічного обґрунтування і спрямований на знищення української мови^[2][3]. Закон було прийнято із порушеннями регламенту^[4][5].