Мандичевський Порфирій

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мандичевський.

Порфирій Іванович Мандичевський (1823 — жовтень 1881^[1], Зарваниця) — руський (український) греко-католицький священник, громадський діяч.

Мандичевський Порфирій
Народився	1823
Помер	жовтень 1881  Зарваниця, Підгаєцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Країна	Австрійська імперія  Австро-Угорщина
Діяльність	священник, громадський діяч
Брати, сестри	Мандичевський Корнило
Діти	Мандичевський Евген Порфирович

Життєпис

Син греко-католицького священника о. Івана Мандичевського. Після закінчення семінарії, в 1847 році отримав пресвітерські свячення як одружений священник і віразу став адміністратором парафії в с. Залуква біля Галича (1847—1848). У 1848—1853 роках був сотрудником у Зарваниці, а потім парохом у с. Довге (1853—1864)^[2].

З 1864 року — парох села Зарваниця (тепер — (Теребовлянський район). Посол Галицького сейму 4-го скликання (1877—1882 роки, обраний в окрузі Теребовля — Золотники, IV курія; входив до складу «Руського клубу», помер напередодні сесії 1882 року^[3]). Брат отця Корнила Мандичевського, батько письменника, педагога Євгена Мандичевського.^[4]

У 1864 р. підготував книжку «Опис Зарваниці, церкви і розміщених в ній чудотворних образів» (польською мовою).^[5]

У 1867 році:

• у складі галицької делегації їздив до Риму на канонізацію блаженного Йосафата Кунцевича, звідти привіз благословення Папи Пія ІХ^[6]
• заходами пароха о. Порфирія Мандичевського урочисто коронували ікону Матері Божої в Зарваниці.
• донька Марія Магдалина стала дружиною о. Теодора Цегельського.^[7]