Мандрика Георгій Якимович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мандрика.

Мандри́ка Гео́ргій Яки́мович (10 квітня 1869, Київ, Російська імперія — 6 травня 1937, Харбін, Китай) — командувач 2-го Січового Запорізького корпусу військ Центральної Ради.

Мандри́ка Гео́ргій Яки́мович
Генерал-лейтенант (20.6.1917)
Загальна інформація
Народження	10 квітня 1869(1869-04-10) місто Київ, Російська імперія
Смерть	6 травня 1937(1937-05-06) (68 років) місто Харбін,  КНР
Alma Mater	Київський Володимирський кадетський корпус, Костянтинівське артилерійське училище і Академія Генерального штабу
Військова служба
Роки служби	1886—1920
Приналежність	Російська імперія→ УНР
Війни / битви	Боксерське повстання Російсько-японська війна Перша світова війна Українсько-радянська війна Громадянська війна в Росії
Командування
начальник 2-го Січового Запорізького корпусу військ Центральної Ради
Нагороди та відзнаки
Георгіївська зброя Орден Святого Володимира 3 ступеня Орден Святого Володимира 4 ступеня Орден Святої Анни 1 ступеня Орден Святої Анни 2 ступеня Орден Святої Анни 3 ступеня Орден Святого Станіслава 2 ступеня Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Біографія

Народився у місті Київ.

Закінчив Київський Володимирський кадетський корпус, 2-ге військове Костянтинівське училище (у 1888 році), вийшов підпоручиком до 4-ї артилерійської бригади. Згодом перейшов до 24-ї артилерійської бригади. Закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом (у 1896 році). Служив у штабах Варшавського та Приамурського військових округів. З 6 грудня 1904 року — полковник. Брав участь у Російсько-японській війні, був начальником штабу кінного загону генерала П. Міщенка. Учасник оборони Порт-Артура. Нагороджений Георгіївською зброєю. З 4 серпня 1906 року — начальник штабу 2-ї Східно-Сибірської стрілецької дивізії. З 8 червня 1909 року — командир 23-го Східно-Сибірського стрілецького полку (місто Хабаровськ). З 12 листопада 1914 року — генерал-майор З 20 травня 1916 року — начальник штабу 56-ї піхотної дивізії. З 23 липня 1917 року — генерал-лейтенант, начальник 16-ї піхотної дивізії.

З 29 листопада 1917 року — начальник 2-го Січового Запорізького (51-го армійського) корпусу військ Центральної Ради. У 1918 році перебував у резерві Генерального штабу Української Держави.

З 4 липня 1919 року — у резерві офіцерів Генерального штабу при ставці адмірала Колчака в Омську. З 27 серпня 1919 року — «керуючий розвантаженням від зайвих офіцерів головних управлінь військового міністерства та ставки Колчака». Учасник Сибірського Льодового походу, в якому відморозив обидві ноги. Проходив лікування в Красноярську (1920—1921) та Омську (1922—1923).

10 грудня 1924 прибув із Владивостоку до Харбіну. З березня 1925 до 1 січня 1930 служив у відділі статистики комерційної служби економічного бюро КВЖД.

Протягом 1932—1933 член української колонії в Харбіні.

Помер 6 травня 1937 та похований на Новому Успенському цвинтарі міста Харбін.

Джерела та література

• О. Й. Щусь. Другий Український корпус [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 473. — ISBN 966-00-0405-2.
• Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
• В. В. Томазов. Мандрики [Архівовано 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
• Мандрика Георгій Якимович (рос.). // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.