Манфред Шредер

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шредер.

Ма́нфред Ро́берт Шрéдер (нім. Manfred Robert Schroeder; 12 липня 1926, Ален, Північний Рейн-Вестфалія — 28 грудня 2009) — німецький фізик-теоретик, працював у галузі акустики.

Манфред Шредер
Народився	12 липня 1926(1926-07-12)[1][2][3]  Ален, Beckum Districtd, Мюнстер, Провінція Вестфалія, Вільна держава Пруссія[1]
Помер	28 грудня 2009(2009-12-28)[4][1][3] (83 роки)
Країна	Німеччина
Діяльність	фізик, інженер, графік
Alma mater	Геттінгенський університет
Заклад	Геттінгенський університет
Членство	Інститут інженерів з електротехніки та електроніки Геттінгенська академія наук Американська академія мистецтв і наук Національна інженерна академія США
Нагороди	Fellow of the Acoustical Society of Americad член IEEEd Член Американської академії мистецтв і наук золота медаль Американського акустичного товаристваd IEEE W.R.G. Baker Awardd (1977)

Життєпис

Шредер в молодості був радіоаматором і під час Другої світової війни, в лавах військово-морського флоту, служив у Нідерландах оператором радара. Шредер вивчав математику (ступінь бакалавра, 1951) і фізику в Геттінгенському університеті, де отримав докторський ступінь у 1952 році (за темою розподілу власних частот у порожнинах^[5]).

У 1954 році перебрався до США. У наступні 15 років працював в AT&T Bell Laboratories у Мюррей-Гілл^[en] (штат Нью-Джерсі) а до 1987 року був там позаштатним консультантом. У 1958—1969 роках займався дослідженнями акустики мови. У 1969 році він обійняв посаду професора у 3-му Фізичному інституті у Геттінгені а після смерті Ервіна Маєра він став директором цього інституту а з 1991 — професором-емеритом.

Він був одружений, мав трьох дітей. Помер у грудні 2009 року у віці 83 років.

Здобутки та відзнаки

Манфред Шредер був відомий як фахівець у вивченні акустики концертних зал, яку він покращував спеціально розробленими дифузорами, що отримали назву «дифузори Шредера»^[6]. Його перші рекомендації у цій галузі були надані для концертної зали Лінкольн-центру у Нью-Йорку в 1962 році^[7]. Він і його колеги розробили один з методів для вимірювання часу реверберації. Працюючи у «Bell Labs» він також розробив систему кодування для стиснення даних (лінійне кодування з передбаченням^[8], код лінійного передбачення із збудженням^[9]), які знайшли широке застосування у мобільній телефонії, також займався проблемами синтетичної мови.

Він співпрацював з П'єром Булезом у питаннях планування акустики в його дослідницькому закладі (Institut de Recherche et Coordination Acoustique/Musique, IRCAM) в Центрі Жоржа Помпіду (Париж).

Відомий також як автор низки книг (особливо в галузі теорії чисел, степеневих законів функції масштабування у фрактали) з ілюструванням і дидактичними рекомендаціями по застосуванню математики у різних галузях. Шредер також захоплювався комп'ютерною графікою.

За свої наукові досягнення Шредер був нагороджений Золотою медаллю^[en] Американського акустичного товариства (1991), медаллю Релея^[en] Британського інституту акустики (1987) і медаллю Гельмгольца від Німецького товариства акустики^[en] (1995). У 2004 році він отримав Технологічну премію від Фундації Едуарда Рейна^[en]. Він був членом Національної академії наук Сполучених Штатів, Американської академії мистецтв і наук, Нью-Йоркської академії наук і Геттінгенської академії наук.

Шредер є автором 45 запатентованих винаходів.

Бібліографія

• Number Theory in Science and Communication — With Applications in Cryptography, Physics, Digital Information, Computing, and Self-Similarity. Springer, 1984. 5. Auflage 2009.
• Computer Speech: Recognition, Compression, Synthesis. Springer, 1999. — ISBN 3-540-64397-4.
• Fractals, Chaos, Power Laws: Minutes from an Infinite Paradise. Freeman. — ISBN 0-7167-2357-3.
• Number theory and the real world. In: Mathematical Intelligencer. Nr. 4, 1985.
• Zahlentheorie in der Physik. In: Physikalische Blätter., Band 50, 1994, S. 1123—1128. Online
• Die Akustik von Konzertsälen: Physik und Psychophysik, Physikalische Blätter, Band 55, 1999, S. 47-50, Online