Manchester Mark 1

Manchester Mark 1 (у перекладі українською — «[Прототип] номер один, манчестерський», скор. Mk. 1)^[1] або Manchester Automatic Digital Machine чи MADM^[2] (у перекладі — «Манчестерська автоматична цифрова машина») — один з перших^[3] повністю електронних комп'ютерів із зберіганням в оперативній пам'яті програми, що практично реалізувало архітектуру фон Неймана. Проект був санкціонований Міністерством оборони Великої Британії й фінансувався Міністерством постачання^[en] з Державного бюджету країни для використання в рамках ядерної програми Великої Британії. Ця машина була першою ЕОМ у світі, у якій використовувався у ролі носія інформації магнітний барабан^[4].

Можливість практичної реалізації комп'ютера архітектури фон Неймана у значній мірі обумовлювалась можливостями використання відповідної оперативної пам'яті. Манчестерська мала експериментальна машина (SSEM) Університету Манчестера була першою у світі ЕОМ, що зберігала програму у пам'яті. Машина, у якій роль оперативної пам'яті виконували електронно-променеві трубки Вільямса, продемонструвала ефективність такого підходу одразу ж після запуску першої програми у липні 1948^[5]. До цього часу електронні комп'ютери програмувались шляхом зміни конфігурації кабелів чи крос-панелей. Наприклад, перепрограмування ЕОМ ENIAC могло тривати декілька днів^[6]. Комп'ютери, що зберігали інструкції у пам'яті розроблялись та досліджувались й іншими науковцями, а саме: Pilot ACE у Національній фізичній лабораторії (Велика Британія), EDSAC в Кембриджському університеті та EDVAC в американських збройних силах^[2]. SSEM і Mark 1 відрізнялись від інших ЕОМ того часу застосуванням трубок Вільямса а не пам'яті на ртутних трубках^[2].

Комп'ютер Manchester Mark 1 в Манчестерському університеті було створено одразу за SSEM і запущено у роботу до квітня 1949 року, а вже до початку літа співробітники університету використовували новий комп'ютер для різноманітних обчислень. У ніч 16—17 липня 1949 року Mark 1, визначаючи послідовність чисел Мерсенна, вперше пропрацював безперервно 9 годин без жодної помилки.

До жовтня 1949 року був значною мірою перероблений; отримав пристрої для читання і запису перфострічки, а також можливість вводу-виводу з магнітного барабана під час роботи програми (у первісного квітневого варіанту машини, для читання з барабану оператору потрібно було зупинити виконання програми і вручну, за допомогою приладової панелі, пересилати дані з барабана у пам'ять комп'ютера).

Як і попередній комп'ютер Університету Манчестера (SSEM), Mark 1 використовував пам'ять на основі електронно-променевих трубок Вільямса.

В кінці 1950 року університетський Mark 1 було розібрано і у 1951 його місце зайняв наступник — перший у світі комерційний комп'ютер Ferranti Mark 1^[en].^[7]

Наступною у серії електронних обчислювальних машин Манчестерського університету була запущена у роботу в травні 1954 року модель «MEG» (від англ. Megacycle Engine), що працювала уже з числами з плаваючою комою, оснащувалась оперативною пам'яттю на магнітних осердях (замість трубок Вільямса) і яка стала прототипом для створення серійної комерційної моделі «Mercury»^[en]^[4]^[2].

Manchester Mark 1

Історична довідка

Операційно-технічні характеристики

Див. також

Примітки

Посилання

Wikiwand - on