Манчестерський лібералізм

Манчестерський лібералізм (також званий Манчестерською школою, Манчестерським капіталізмом та манчестеризмом) охоплює політичні, економічні та соціальні рухи 19 століття, що виникли в Манчестері. Очолюваний Річардом Кобденом та Джоном Брайтом, він здобув широку популярність завдяки своїй аргументації про те, що вільна торгівля призведе до більш справедливого суспільства, зробивши основні продукти доступними для всіх. Його найвідомішою діяльністю була Ліга проти хлібних законів, яка закликала до скасування хлібних законів, що підтримували високі ціни на продукти харчування. Вона висвітлювала соціальні та економічні наслідки вільної торгівлі та капіталізму невтручання держави. Манчестерська школа взяла теорії економічного лібералізму, що пропагувалися класичними економістами, такими як Адам Сміт, і зробила їх основою для державної політики. Вона також пропагувала пацифізм, боротьбу з рабством, свободу преси та відокремлення церкви від держави.^[1]

Передумови виникнення

Протягом більшої частини XIX століття Манчестер був центром світової текстильної промисловості і мав велику кількість заводських робітників, які перебували у невигідному становищі через закони про зерно (хлібні закони) — протекціоністську політику, яка встановлювала мита на імпорт пшениці і, отже, підвищувала ціни на продукти харчування. Хлібні закони підтримувалися аристократією-землевласниками, оскільки вони зменшували іноземну конкуренцію і дозволяли землевласникам утримувати високі ціни на зерно. Це збільшувало прибутки від сільського господарства в міру зростання населення. Однак дія законів про зерно означала, що робітники текстильних фабрик північної Англії стикалися з підвищенням цін на продукти харчування. У свою чергу, власники фабрик мусили платити вищі зарплати, що означало підвищення цін на готову продукцію і зниження конкурентоспроможності їхніх товарів на зовнішньому ринку.

Ліга проти хлібних законів

Концепція меркантилізму стверджує, що процвітання країни залежить від великого експорту, але обмеженого імпорту товарів. На початку XIX століття торгівля у Великобританії все ще підлягала імпортним квотам, ціновим обмеженням та іншим проявам державного інтервенціонізму. Це призвело до дефіциту певних товарів на британських ринках, зокрема кукурудзи (зернових, які зазвичай потребують помелу, найчастіше, але не завжди пшениці).

З 1839 року Манчестер став штаб-квартирою Ліги проти хлібних законів. Ліга проводила кампанію проти законів про зерно, які, на її думку, призвели б до зниження цін на продукти харчування та підвищення конкурентоспроможності промислових товарів за кордоном. З цього руху виріс манчестерський лібералізм. Це призвело до ситуації, яка спостерігається в сучасній Великобританії, де країна отримує вигоду від дешевших продуктів харчування, імпортованих від торгових партнерів, а ці партнери, в свою чергу, отримують вигоду від дешевших товарів, імпортованих з Великобританії, в системі глобалізованої співпраці у виробництві.

Манчестерський лібералізм має теоретичне підґрунтя у працях Адама Сміта, Дейвіда Г'юма та Жана-Батіста Сея.

Провідними представниками Манчестерської школи були Річард Кобден і Джон Брайт. Вони не тільки були прихильниками вільної торгівлі,^[2] але й радикальними противниками війни та імперіалізму, а також прихильниками мирних відносин між народами. Рух «маленьких англійців» не бачив сенсу в сплаті податків для захисту колоній, таких як Канада, які не приносили великої вигоди манчестерським виробникам і не могли постачати їм основну сировину — бавовну.^[3]

Термінологія

У січні 1848 року консерватор Бенджамін Дізраелі вперше використав термін «Манчестерська школа».^[4] За словами історика Ральфа Райко та як зазначав німецький ліберал Юліус Фаухер у 1870 році, термін «манчестеризм» був винайдений Фердинандом Лассалем (засновником німецького соціалізму) і мав на увазі образливий термін.

Спадщина

У вересні 2025 року Енді Бернем сказав Тому Мактегю, що його ідеологія — це «бернемізм» або «манчестеризм». ^[5]

Див. також

• Бірмінгемська школа, інша сучасна школа, пов'язана з британським промисловим капіталізмом
• Британська партія вігів
• Мішель Шевальє
• Томас Томассон