Маньковська Руслана Вікторівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маньковська.

Руслана Вікторівна Маньковська (нар. 25 лютого 1965(19650225), с. Халаїдове, Монастирищенський район, Черкаська обл.) — український науковець і громадська діячка, старший науковий співробітник відділу історії України другої половини ХХ століття Інституту історії України НАН України. Дослідниця проблем українського музейництва, пам'яткознавства, краєзнавства, туристичної справи, культурології.

Маньковська Руслана Вікторівна
Руслана Маньковська на церемонії нагородження фотоконкурсу "Вікі любить Землю" 2013
Народилася	25 лютого 1965(1965-02-25) (60 років) Монастирищенський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	Київ
Діяльність	історичка
Alma mater	Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка
Посада	старший науковий свівробітник відділу історичної регоіналістики Інституту історії України НАН України
Нагороди	Почесна грамота Кабінету Міністрів України Почесний краєзнавець України Заслужений працівник культури України

Освіта і наукові ступені

В 1987 закінчила історичний факультет Київського державного університету.

Кандидатська дисертація «Музейництво в Україні: питання теорії і практики (1917 — червень 1941 рр.)» (1997, наук. кер. — акад. НАН України П. Т. Тронько).

Докторська дисертація «Музейна справа України: теоретичні, практичні та антропологічні виміри історичного досвіду (1920-ті рр. — початок ХХІ століття)» (2-12, науковий консультант член-кореспондент НАН України В. М. Даниленко).

Кар'єра

• 1987—1993 — с. н. с. Меморіального комплексу «Музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр.».
• 1993—1997 — інженер, 1997—2000 — н. с.
• з 2000 р. — старший науковий співробітник відділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАН України.
• із 2017 р. — старший науковий співробітник відділу історії України другої половини ХХ століття.
• 2002 — присвоєно вчене звання «старший науковий співробітник»
• 2004 — присвоєно вчене звання «доцент».

Наукова діяльність

2000—2013 рр. — доцент Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій.

Із 2019 р. — Національний університет фізичного виховання і спорту України (кафедра туризму).

Основні праці

• Музеї України в суспільно-історичних викликах ХХ — початку ХХІ століть. — Львів: Простір М, 2016. — 408 с.^[1]
• Розвиток краєзнавства в музейних закладах // Основи краєзнавства. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Гол. ред. О. П. Реєнт. — Харків, 2015. — С. 229—251^[2].
• Культурологія: Навч. програма та метод. рекомендації. — К., 2005..
• Розвиток музейної справи в Україні // Музейна справа та музейна політика в Україні ХХ ст. — К., 2004.
• Краєзнавчі дослідження в музеях України // Краєзнавство в Україні: сучасний стан і перспективи: Наук. зб. — К., 2003.
• Краєзнавство: Навч. програма. — К., 2002.
• Музейники в лещатах тоталітаризму // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. Вип. 13. — К., 2001.
• Музейництво в Україні (1917—1941 рр.). — К., 2000.
• Музеї України в інформаційному просторі: досвід та перспективи // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. — Вип. 11. — К., 2000.
• Туристичні маршрути Півдня України // Устойчивое развитие туризма на Черноморском побережье: Сб. материалов симпозиума. — Одесса, 2000.

Дослідниця концептуально-теоретичних проблем сучасного українського музейництва, його ґенези та розвитку. Ініціаторка та учасниця низки музейних проєктів в Україні, зокрема, Першого Всеукраїнського конкурсу громадських музеїв (2009), культурологічного проєкту «Музейні скарби України» (підготовлено чотири документальні короткометражні фільми про музеї України), освітньо-культурологічного проєкту «Музейна педагогіка в освітньо-культурному просторі Києва: проблеми, сьогодення, перспективи» в рамках Міської комплексної цільової програми «Освіта Києва. 2019—2023 рр.» (підготовлено концепцію проєкту, здійснено його презентацію та промоцію в ЗМІ, в умовах карантину розроблено учнівську програму «Музей online»), Всеукраїнського музейного форуму (Переяслав-Хмельницький, 2017, 2019).

Громадська діяльність

• із 1998 — наукова керівниця секцій «Історія України», «Історичне краєзнавство» відділення історії Київської МАН учнівської молоді.
• із 2003 — відповідальна секретарка Всеукраїнської спілки краєзнавців, із 2012 — заступниця голови;
• із 2008 — відповідальна секретарка Міжвідомчої координаційної ради з питань краєзнавства при Президії НАН України;
• 2012, 2013 — членкиня журі конкурсів «Вікі любить пам'ятки», «Вікі любить Землю»;
• із 2017 — членкиня Наглядової ради Центрального державного архіву громадських об'єднань України;

Нагороди та відзнаки

• нагрудний знак Міністерства освіти України «Відмінник освіти України» (2000)
• Подяка Київського міського голови (2001, 2003)
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2005)
• медаль Міністерства культури і туризму України «За вагомий внесок у розвиток музейної справи та охорону культурної спадщини» (2006)
• Почесний краєзнавець України (2010)
• орден Святої великомучениці Варвари Української Православної Церкви Київського патріархату (2011)
• «Заслужений працівник культури України» (2016)^[3]
• Подяка НАН України (2025)^[4]

Посилання

• Маньковська Руслана Вікторівна. history.org.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 6 листопада 2013.

Джерела

• Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». — К., 2003..
• Краєзнавці України (сучасні дослідники рідного краю): Довідник. — Т. 1. — К., Кам'янець — Подільський, 2003.