Маракуя

Мараку́я, або страстоцвіт їстівний, або пасифлора їстівна, або гранадила пурпурова (Passiflora edulis, порт. Maracujá) — вид рослин роду пасифлора. Таку саму назву мають плоди цієї рослини (їх також називають плодами пристрасті та пешенфрутами, від англ. passion fruit).

? Маракуя
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae) Відділ: Streptophyta Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta) Клас: Евдикоти Підклас: Розиди (Rosids) Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales) Родина: Passifloraceae Рід: Пасифлора (Passiflora) Вид: Маракуя
Біноміальна назва
Passiflora edulis John Sims, 1818
Посилання
Вікісховище: Passiflora edulis EOL: 584518 IPNI: 321964-2 ITIS: 22223 NCBI: 78168

Усталений в українській мові наголос на передостанній склад «мараку́я» насправді неправильний, оскільки слово походить з індіанських мов тупі-гуарані, у яких наголос падає на останній склад. Тож точнішою назвою була б «маракуя́».

Передісторія

Маракуя родом із Бразилії. Англійці називають її «passion fruit» («фрукт пристрасті»), у той час як самі бразильці підкреслюють, що назва «плід пристрасті» зовсім не пов'язана з амурними справами, як може здатися на перший погляд: ідеться про страсті Христові, оскільки квіти пасифлори своїм виглядом схожі на терновий вінець. Сучасні плантації вирощування маракуї сконцентровані переважно в Південній і Центральній Америці, Новій Зеландії та на Гаваях. Маракуя присутня на приватних подвір'ях в Іспанії.

Кущ здичавілої маракуї з незрілими плодами та квітками на покинутому подвір'ї в Ігойо, Кантабрія, Іспанія

Опис плоду

Залежно від сорту плоди бувають жовтого або фіолетового кольору, з шорсткою, гладкою та хвилястою поверхнею. Усередині ховаються їстівні насінини, жовта оболонка яких має кислий смак і особливий аромат.

Вибір

Переважно вибирають фрукти з гладкою блискучою поверхнею, але солодший смак мають плоди з шорсткою, потрісканою шкіркою. Така шкіра виглядає зів'ялою, що зовсім не свідчить про зіпсованість плоду. Стиглі плоди мають насичене забарвлення, характерне для конкретного сорту.

Зберігання

Для повного дозрівання достатньо залишити фрукти за кімнатної температури: не випадково маракуї транспортують на стадії недостиглих плодів. Стиглі плоди можна зберігати в холодильнику щонайбільше один тиждень.

Вживання

Кисло-солодкий сік плодів маракуї тонізує (зазвичай його змішують з апельсиновим соком, додають до йогуртів тощо), а також використовують у фармацевтиці та косметиці.

Зазвичай маракую вживають у свіжому вигляді, але нерідко її плоди використовують для приготування соусів, начинок, лікерів. Плід слід розрізати навпіл і їсти його м'якуш ложкою. Як соус, м'якоть плодів дуже добре поєднується з морозивом. Щоб позбутися кісточок, загорніть плід в марлю та вичавіть сік.

Корисні властивості

Маракуя має проносну властивість і покращує роботу кишки, сприяє виведенню з організму сечової кислоти і є жарознижувальним засобом. Цей фрукт рекомендують уживати при захворюваннях печінки, сечовивідних шляхів та низькому тиску. Сік маракуї діє заспокійливо та поліпшує сон. Однак маракую не рекомендують людям, схильним до алергічних захворювань.

Література

• Меженський В. М., Меженська Л. О., Якубенко Б. Є. Нетрадиційні ягідні культури: рекомендації з селекції та розмноження. — К. : ЦП «Компринт», 2014. — 119, [12] с. : мал. — ISBN 978-617-7202-09-6 (PDF-файл, див. с. 74-76)
• Раціональне і безпечне харчування як основа громадського здоров'я: навчальний посібник / В. В. Касянчук, В. О. Курганська, О. М. Олешко ; за ред. проф. А. Г. Дьяченка. — Суми: Сумський державний університет, 2017. — 355 с. — ISBN 978-966-657-712-5 (PDF-файл [Архівовано 5 лютого 2020 у Wayback Machine.], див. с. 318)

Посилання

• Маракуя: інформація на сайті GRIN
• Passiflora edulis. Видовой очерк. [Архівовано 5 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
• Маракуйя. Видовой очерк. [Архівовано 16 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)

Див. також

Пасифлора