Маргуліс Віталій Йосипович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маргуліс.

Маргуліс Віталій Йосипович (16 квітня 1928, Харків — 29 травня 2011, Лос-Анджелес^[1]) — радянський, потім американський піаніст, музикознавець, педагог єврейсько-українського походження.

Маргуліс Віталій Йосипович
Основна інформація
Дата народження	16 квітня 1928(1928-04-16)
Місце народження	Харків, УРСР
Дата смерті	29 травня 2011(2011-05-29) (83 роки)
Місце смерті	Лос-Анджелес, США
Громадянство	СРСР  США
Професії	піаніст, педагог
Освіта	Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова
Вчителі	Савшинський Самарій Ілліч
Інструменти	фортепіано
Жанри	класична музика
Заклад	Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі і Фрайбурзька вища школа музики

Біографія

Починав вчитися музиці в Харкові у свого батька, який навчався у Олександра Горовиця, що у свою чергу навчався у Олександра Скрябіна^[2]. Закінчив Ленінградську консерваторію (1951) по класу С. І. Савшинського. Після декількох років роботи в Свердловську у 1958 році повернувся в Ленінград, де і викладав до 1974 року, відчуваючи, однак, постійні тертя з керівництвом консерваторії:

Маргуліса не любили ті, від кого багато що залежало: комуністи фортепіанного факультету, члени партійного бюро і «особисто» ректор консерваторії, народний артист Радянського Союзу Павло Серебряков. <… > Маргуліс ніколи не виїжджає з гастролями за кордон. У Союзі концертує, переважно, на периферії. Вища атестаційна комісія (ВАК) постійно відмовляє йому у присвоєнні звання доцента. Його статті про фортепіанне мистецтво не публікуються. <… > Надати дозвіл займатися на консерваторському органі, що було необхідно піаністу, який звернувся до творчості Баха, ректор міг. Але і в цьому Маргулісу було відмовлено^[3].

У 1974 році Маргуліс емігрував з СРСР і опинився спочатку в Римі, де його виступ почув німецький клавесиніст Станіслав Хеллер, який запросив Маргуліса до Німеччини^[3].

З 1975 — професор Фрайбурзької Вищої школи музики.

З 1994 — професор Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі.

Музикознавець

Маргуліс займався глибоким дослідженням філософсько-символічних смислів музики Баха та Бетховена: книга «Про інтерпретації фортепіанних творів Бетховена» видана в 1991 році у Москві, праця «„Добре темперований клавір“ Баха і візуальна церковна символіка» отримала широкий резонанс у професійному середовищі. В 1999 та 2003 роках опублікував збірки афоризмів «Багателі» (нім. Bagatellen op. 5, Bagatellen op. 9), представляючи одну з них, Марта Аргеріх пише:

ця разюче надихаюча книга відкриває вікно в життя музики і за руку веде нас в нашу улюблену фортепіанну країну. «Багателі» Маргуліса сповнені мудрості та гумору. Його видатна інтуїція, глибоке знання людської природи та духовних глибин одно захоплять та музикантів, і немузикантов. Ця книга непереборна^[4].

Збірник автобіографічних нарисів «Хроніки. Новеллетти з життя музиканта» видано 2006 року московським видавництвом «Класика-XXI».

Педагог

Учні Віталія Маргуліса більше сотні разів ставали лауреатами міжнародних конкурсів, у тому числі двадцять вісім отримали вищі нагороди. Серед вихованців Маргуліса, зокрема, Філіп Бьянконе.