Марина Владі

Марина Володимирівна Полякова-Байдарова (фр. Catherine Marina de Poliakoff-Baïdaroff), відома як Марина Владі (фр. Marina Vlady; нар. 10 травня 1938(19380510), Кліші, передмістя Парижа, Франція) — французька кіноакторка, артистка театру та телебачення, співачка, скульпторка, авторка кількох художніх книг.

Марина Владі
фр. Catherine de Poliakoff-Baïdaroff
Ім'я при народженні	Марина Володимирівна Полякова-Байдарова
Народилася	10 травня 1938(1938-05-10) (87 років) Кліші, Сена[d], Франція[1]
Громадянство	Франція
Діяльність	акторка, співачка, письменниця, кіноакторка, скульпторка
Роки діяльності	1949 — тепер. час
У шлюбі з	Володимир Висоцький, Робер Оссейн і Жан-Клод Бруйєd
Батьки	Militsa Envaldd
Брати / сестри	Hélène Vallierd, Olga Varend і Оділь Версуа
IMDb	nm0900557
Нагороди та премії
Приз за найкращу жіночу роль (1963) Приз Сюзанни Б'янкетті (1954) Étoile de cristald (1970) Prix Reconnaissance des cinéphilesd (2008)
artmedia.fr/fiche.cfm/165965-marina_vlady.html
Марина Владі у Вікісховищі

Біографія

Молодша із чотирьох дочок виконавця російських і циганських романсів в Парижі Володимира Полякова (який народився у Білорусі^[2]). Псевдонім Владі взяла після смерті батька на його честь. Сестри Гелен Вельєр, Оділь Версуа, Ольга Варен теж були акторками.

Навчалася в балетній школі Паризької опери. Тоді ж, у 10-річному віці, почала зніматися в кіно: 1948 року у стрічці «Літня громовиця» зіграла разом зі старшою сестрою Оділь. Першого успіху досягла в фільмі А. Кайята «Перед потопом» (1953).

Європейську славу здобула фільмом «Нечистий, забирайся до пекла» (1955). Тоді ж одружилася з актором Робером Оссейном (його батько — киянин).

Головна роль у французько-шведському фільмі «Чаклунка» 1956 року принесла 17-річній Марині Владі світову славу (стрічка демонструвалась у більшості країн світу). Через 6 років на Каннському кінофестивалі за роль у фільмі «Королева бджіл» (інша назва «Сучасна історія») Владі одержала престижний приз.

Знімалася в стрічках Р. Оссейна: «Пробачте наші образи», «Ти… ненависть», «Ніч шпигунів».

Потім працювала в кінострічках «Дні кохання» (1954) Джузеппе Де Сантіса, «Вагомі докази» Марка Феррері, «Дві чи три речі, які я знаю про неї» Жана-Люка Годара.

Після високомистецьких стрічок віддала перевагу в основному комерційному кіно: «Принцеса Клевська», «Чарівна ошуканка», «Викрадачі Джоконди».

Знімалась і в фільмах СРСР. 1970 року С. Юткевич запросив Владі на роль коханої А. Чехова Ліки Мізінової.

1980-90-ті роки були найпродуктивнішими в творчому житті: Владі щороку знімалася в фільмах, виступала на сцені, співала, займалась скульптурою. Написала кілька книжок, зокрема, «Мій вишневий сад» (2001).