Марсель Гране

Марсель Гране, у вітчизняній літературі також іменується Грані (фр. Marcel Granet кит. спр. 葛兰言, піньїнь: Gé Lányán спр. 葛兰言, піньїнь: Gé Lányán; 1884, Люк-ен-Діуа, департамент Дром, Франція — 1940, Со, Франція) — видатний французький синолог, учень Еміля Дюркгайма та Едуарда Шаванна, вперше застосував соціологічні методи до вивчення історії та культури Китаю.

Марсель Гране
фр. Marcel Granet
Народився	29 лютого 1884(1884-02-29)[1][2][3]  Люк-ан-Дюа
Помер	25 листопада 1940(1940-11-25)[1][2][3] (56 років)  Со, Сена[d], Франція
Країна	Франція
Діяльність	соціолог, перекладач, синолог, викладач університету
Alma mater	Вища нормальна школа ліцей Людовика Великого
Галузь	китаєзнавство
Заклад	Практична школа вищих досліджень Національна школа живих східних мов[d]
Посада	президент
Вчителі	Едуард Шаванн і Еміль Дюркгайм
Відомі учні	Itsuo Tsudad
Війна	Перша світова війна
У шлюбі з	Marie Granetd[4]
Нагороди	Prix Stanislas Juliend (1926)
Марсель Гране у Вікісховищі

Біографія та діяльність

Народився в родині землевласників, його батько мав інженерну освіту. Закінчив ліцей у Екс-ан-Прованс, а потім престижний Lycée Louis-le-Grand в Парижі, який традиційно надавав абітурієнтів École Normale Supérieure. Гране отримав ступінь бакалавра і вступив в Еколь-Нормаль в 1904 р., всього через рік після його возз'єднання з Сорбонною. Серед університетських викладачів особливий вплив на Гране здійснив Еміль Дюркгайм (цікаво, що він викладав педагогіку, яка була обов'язковою для вивчення до 1913 р.). В Еколь-Нормаль Гране цікавився юриспруденцією, соціологією, філософією та історією, причому дуже рано став використовувати ідеї та методологію Дюркгайма. Він увійшов до елітного студентського клубу, куди входив й один з співзасновників школи «Анналів» — Марк Блок, і багато інших видатних діячів французької науки. У 1905 р. Гране став членом соціалістичного гуртка, головою якого був племінник Дюркгайма.

У 1907 р. Гране отримав вчений ступінь з історії та був направлений працювати викладачем ліцею в Бастії (Корсика). У 1908 р. він отримав ґрант фонду Тьєра для дослідження феодалізму. У цей період він отримав пораду звернутися до синолога Едуарда Шаванна, бо мав намір зіставляти європейський феодалізм з японським. Шаванн прийняв його в свою групу, зазначивши, що вивчення китайської мови і культури є необхідним кроком для занять Японією. У цей період Гране тісно спілкується з Тьером і Герне — своїми однокашниками, чиї теоретичні міркування сильно впливали на всіх трьох.

У 1911 р. в світ виходить перша друкована праця Гране — памфлет Contre l'alcoolisme, un programme socialiste. У тому ж році він припинив співпрацю з фондом Тьєра, і отримав ґрант французького уряду на вивчення китайської класики, відправившись з цією метою в Пекін. У Пекіні його наставником став Андре д'Ормон. У 1912 р. Гране відправив Шаванну свою першу синологічну працю Coutumes matrimoniales de la Chine antique, негайно опубліковану в провідному синологічному журналі «Тун бао» (Лейден). У лютому 1912 р. в Пекіні було підписано зречення імператорської сім'ї від престолу, й таким чином Гране виявився в центрі китайської революції.

Повернувшись з Китаю в березні 1913 р., Гране викладав історію в Марсельському ліцеї, а в жовтні перевівся в Монпельє. У грудні 1913 р. він змінив Едуарда Шаванна на посаді глави Департаменту вивчення релігій далекого Сходу в École Pratique des Hautes Études. У 1914 р. Марсель Гране пішов на фронт добровольцем, був нагороджений Військовим хрестом. У 1918 р. йому вдалося ненадовго відвідати Пекін у складі військової місії. За час війни він підготував дві докторські дисертації.

У 1919 р. повернувся до Франції, одружився з Марі Терьен і повернувся до академічної роботи. На захисті його докторської дисертації «Стародавні китайські свята і пісні» офіційним опонентом був сер Джеймс Фрейзер. Після опублікування книга була удостоєна премії ім. С. Жюльєна. У 1922 р. на замовлення видавця Соловіна, Гране пише першу зі своїх узагальнюючих книг «Релігії Китаю», причому був змушений постійно переїжджати з Парижа в Тоннер, де його дружина викладала в місцевому ліцеї, маючи на руках маленького сина. Не оминув він і роботи в товаристві колишніх студентів Дюркгайма, які об'єдналися навколо журналу Année.

У 1925 р. Гране став професором в École Nationale des Langues Orientales Vivantes, а в 1926 р. брав участь у заснуванні Institut des Hautes Études Chinoises. Він став його керівником і очолив кафедру китайської мови і китайської цивілізації.

Був запрошеним іноземним професором в норвезькому Інституті порівняльного дослідження культур.

Марсель Гране помер у віці 56 років, через місяць після початку німецької окупації Франції.

Наукова спадщина

Загальновизнано, що головним нововведенням Гране було з'єднання китаєзнавства з соціологією Е. Дюркгайма. Роботи Марселя Гране утворюють чіткий, систематизований ряд досліджень суспільних і сімейних відносин, економічного життя, а також релігії стародавнього Китаю. Міркування Гране про сімейно-шлюбні відносини критикувалися Р. ван Гюліком. Гране вперше в європейській науці підняв питання про методологічні підстави традиційної думки в Китаї, яку він відмовлявся визнавати «донауковою», в цьому сенсі опонуючи Дж. Нідему. Поклав початок вивченню символічної нумерології в китайській культурі. Його погляди були розвинені А. І. Кобзєвим.

Учнем Гране був корейсько-японський філософ Цуда Іцуо (津田逸夫, 1914—1984)

Бібліографія Гране

Основні статті та популярні праці

• «Contre l'alcoolisme, un programme socialiste», 1911
• «Coutumes matrimoniales de la Chine antique», 1912
• «La polygymie sororale et le sororat dans la Chine féodale», 1920
• «Quelques particularités de la langue et de la pensée chinoises», 1920
• «La vie et la mort. Croyances et doctrines de l'antiquité chinoise»
• «Le dépôt de l'enfant sur le sol, Rites anciens et ordalies mythiques», 1922
• «Le langage de la douleur, d'après le rituel funéraire de la Chine classique», 1922
• «Remarques sur le Taoïsme ancien», 1925
• «L'esprit de la religion chinoise», 1929
• «La droite et la gauche en Chine», 1933
• "Catégories matrimoniales et relations de proximité dans la chine ancienne», 1939
• «Etudes sociologiques sur la Chine», 1953

Монографії

• «Свята і пісні Стародавнього Китаю» (Fêtes et chansons anciennes de la Chine, 1919) («To the memory of Emile Durkheim and Edouard Chavannes . »)
• «Релігія китайців» (La religion des Chinois; зб. Статей; 1922)
• «Танці і легенди древнього Китаю» (Danses et légendes de la Chine ancienne; зб. Статей; 1926) (з присвятою М. Моссу)
• «Китайська цивілізація» (La civilisation chinoise; рб. Статей; 1929)
• «Китайський феодалізм» («La féodalité chinoise», Осло, 1932)
• «Китайське мислення» (La pensée chinoise; зб. Статей; 1934)
• Оцифровані праці Гране французькою мовою [Архівовано 5 листопада 2019 у Wayback Machine.]