Марсель Дж. E. Голей

Марсель Джулз (Жуль) Едуард Голей (англ. Marcel J. E. Golay; 3 травня 1902 – 27 квітня 1989) – математик, фізик та інформаційний теоретик, застосовував математику для реальних військових та промислових проблем. Народився у Невшателі, Швейцарія.^[3]

Марсель Дж. E. Голей
Народився	3 травня 1902(1902-05-03)  Невшатель
Помер	27 квітня 1989(1989-04-27) (86 років)  La Conversiond, Во, Швейцарія
Країна	Швейцарія  США
Діяльність	математик, фізик, винахідник, інформатик, інженер
Alma mater	Чиказький університет
Знання мов	англійська[1]
Членство	Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd
Медіафайли у Вікісховищі

Схематичне зображення комірки Голея^[2]

Кар'єра

Голей вивчав електротехніку у федеральній вищій технічній школі Цюриха. Він приєднався до Bell laboratories (Лабораторії Белла) у Нью-Йорку у 1924 р., провів там чотири роки. Отримав ступінь доктора філософії у фізиці в університеті Чикаго у 1931 р.^[4]

Голей приєднався до військ зв'язку армії США, кінець кінцем зміг піднятися до посту Керівника дослідницьких робіт. Він перебував головним чином у Форті Монмут^[en], Нью-Джерсі. Розробив радарні системи та винайшов датчик Голея, який ідентифікував інфрачервоні викиди літаків.^[4]

Між 1955 та 1963 роками Голей був консультантом для Philco Corporation (Філадельфія, Пенсільванія) і Perkin-Elmer Corporation Норуолка (Коннекнікут). У 1963 р. Голей влаштувався на повний робочий день до компанії PerkinElmer в якості Старшого наукового співробітника.^[4] Науковець працював над багатьма проблемами, включаючи газову хроматографію та оптичну скрептроскопію. Він залишився з Perkin-Elmer до кінця свого життя.

Досягнення

• Співавтор з Авраамом Савицьким^[en] праці щодо згладжувального фільтра Савицького-Голея^[en].
• Розробка кодів Голея.
• Узагальнення досконалих двійкових кодів Гемінга до недвійкових кодів.
• Винахідник комірки Голея, типу інфрачервоного датчика.
• Представив додаткові потоки^[en]. Це пари бітових потоків, автокореляційні функції яких складають для того, щоб обнулити всі ненульові зміщення часу. Сьогодні вони використовуються для різних Wi-Fi та 3G стандартах.
• Розробив теорію дисперсії у відкритих трубчастих стовпцях (капілярні стовпці) і продемонстрував їх ефективність на Другому Міжнародному Симпозіумі по газовій хроматографії в Амстердамі у 1958 році.^[5]

Бібліографія

• Golay, M. (1949). Примітки по цифровому кодуванню (PDF). Proc. IRE. 37: 657. Архів оригіналу (PDF) за 7 жовтня 2016. Процитовано 12 листопада 2017.
• Golay, M. (січень 1977). Решета для низьких двійкових послідовностей автокореляції. IEEE Transactions on Information Theory. 23 (1): 43—51. doi:10.1109/TIT.1977.1055653.
• Golay, M. J. E. (січень 1988). Підготовче капілярне хроматографічне - пропозиція. Journal of High Resolution Chromatography. 11 (1): 6—8. doi:10.1002/jhrc.1240110103.
• Golay, M. (квітень 1961). Додаткові ряди. IEEE Transactions on Information Theory. 7 (2): 82—87. doi:10.1109/TIT.1961.1057620.