Марсель Пурбе

Марсе́ль Пурбе́ (фр. Marcel Pourbaix; 16 вересня 1904, Мишега, Тульська губернія, Росія — 28 вересня 1998, Уккел, Бельгія) — бельгійський хімік, фахівець в галузі електрохімії. Був не лише науковцем але й талановитим піаністом.

Марсель Пурбе
Народився	19 вересня 1904(1904-09-19)  Алексин, Тульська губернія, Російська імперія
Помер	28 вересня 1998(1998-09-28)[1] (94 роки)  Уккел, округ Брюссель-Столиця
Країна	Бельгія
Діяльність	хімік, інженер
Alma mater	Брюссельський вільний університет[d] Делфтський технічний університет
Галузь	електрохімія
Нагороди	медаль Луїджі Гальваніd (1994) Olin Palladium Awardd (1975)

Життєпис

Народився у сім'ї бельгійського інженера, консультанта з питань інженерних проєктів. Він навчався в Брюсселі й закінчив у 1927 році факультет прикладних наук Вільного університету Брюсселя. Займався вивченням корозії та способами її запобігання^[2]. До 1938 року він розробив діаграми «рівноважний потенціал-pH середовища». У 1939 році, безпосередньо перед початком Другої світової війни, представив на факультеті свою докторську дисертацію, під назвою «Термодинаміка розбавлених водних розчинів. Графічне відображення ролі рН і потенціалу». Війна та певна плутанина серед журі щодо знака електродного потенціалу завадили завершенню процесу його габілітації. Проте дисертація була захищена в Делфтському інституті технологій. Докторська дисертація Пурбе мала великий вплив на науку про корозію. Британський науковець Улік Р. Еванс^[en] вважав цю роботу важливою та організував її англомовний переклад, опублікований видавництвом Edward Arnold^[en] (Лондон) у 1949 році.

У 1949 році разом із 13-ма іншими електрохіміками Європи та США він був одним із засновників Міжнародного комітету термодинаміки та кінетики електрохімікатів (Comité International de Thermodynamique et de Cinétique Electrochimiques, CITCE). CITCE мав успіх. У 1971 році назва була змінена на Міжнародне електрохімічне товариство (ISE). У ньому налічується понад 1100 членів із 59 країн.

У 1951 році він заснував Бельгійський центр вивчення корозії CEBELCOR (Centre Belge d'Etude de la Corrosion), який став одним із перших у світі центрів, присвячених теоретичним та експериментальним дослідженням явищ корозії. У 1952 році Пурбе заснував комісію з електрохімії Міжнародного союзу теоретичної та прикладної хімії (IUPAC), і ця комісія в 1953 році упорядкувала хаотичний стан справ, який тоді панував у знаках електродних потенціалів.

Наукові здобутки

Діаграма Пурбе^[en] для системи Fe-H₂O

Марсель Пурбе отримав свої найвидатніші результати під час досліджень у Вільному Брюссельському університеті. Його найвищим досягненням є визначення потенціалу рН, відоме як «Діаграма Пурбе^[en]»^[3]. Діаграми Пурбе — це термодинамічні діаграми, побудовані з використанням рівняння Нернста, які візуалізують взаємозв'язки між можливими фазами системи, обмеженими лініями, що представляють реакції між ними. Такі діаграми також відомі як фазові діаграми.

У 1963 році Пурбе видав «Атлас електрохімічних рівноваг»^[4], який містив діаграми «потенціал-рН» для всіх хімічних елементів, відомих на той час. Пурбе та його колеги розпочати над ним працювати ще на початку 1950-х.

На знак високої оцінки заслуг та досягнень Марселя Пурбе його іменем названо нагороду, що вручається за сприяння міжнародному співробітництву з 1996 року на Міжнародному корозійному конгресі (англ. International Corrosion Congress) кожні на три роки^[5].

На його честь Бразильська асоціація корозії назвала свою бібліотеку Бібліотекою Марселя Пурбе^[6].

Нагороди і почесні звання

• Бельгійська урядова премія Excellence Award (1922)
• Нагорода від Королівського бельгійського товариства інженерів і промисловців (1933)
• Премія Гійсберті Годенпійн від Делфтського інституту технологій (1940)
• Премія Вілліс Родні Вітні (Національна асоціація інженерів-корозіоністів^[en], NACE, 1969)^[7]
• Медаль Кавалларо від Європейської федерації корозії (1975)^[8]
• Олін-паладієва нагорода ^[en] від Електрохімічного товариства^[en] (1975)^[9]
• Премія Вінсотт (Європейське співтовариство) (1978)
• Нагорода Еванса (Інститут науки і техніки корозії) (1979)
• Медаль «За заслуги в корозії» (Мексиканська асоціація корозії) (1981)
• Почесний член бельгійсько-американського оосвітнього фонду (1949)^[10]
• Довічний почесний член австралійської Асоціації корозії (1975)^[11]
• Член Інституту науки і техніки корозії (1979)
• Почесний професор Університету науки і технологій у Пекіні (1980)
• Почесний дипломом Національного автономного університету Мексики (1981)

Вибрані публікації

• Atlas of Electrochemical Equilibria in Aqueous Solutions // Marcel Pourbaix. — National Association of Corrosion Engineers, 1974 — Electrochemistry — 644 p.
• Pourbaix, Marcel Thermodynamics of Dilute Aqueous Solutions. — E. Arnold, 1949. — 136 p. — ISBN 0598960066
• Pourbaix, Marcel (January 1974). Applications of electrochemistry in corrosion science and in practice. Corrosion Science (англ.). 14 (1): 25—82. Bibcode:1974Corro..14...25P. doi:10.1016/S0010-938X(74)80006-5.
• Pourbaix, Marcel; Staehle, Roger W. (1973), Chemical and Electrochemical Reactions, Lectures on Electrochemical Corrosion (англ.), Boston, MA: Springer US, с. 23—28, doi:10.1007/978-1-4684-1806-4_2, ISBN 978-1-4684-1808-8, процитовано 22 червня 2022