Мартиненко Володимир Никифорович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мартиненко.

Марти́ненко Володи́мир Ники́форович (6 жовтня 1923, село Горбулів, Волинська губернія, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР (нині Черняхівський район, Житомирська область, Україна) — 18 квітня 1988, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський дослідник загальної історії, історії міжнародних відносин, дипломат. Кандидат історичних наук. Член ЦК КПУ в 1981—1986 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 10-го скликання. Постійний представник Української РСР при ООН (1973—1979)^[1]. Міністр закордонних справ Української РСР (1980—1984).

Мартиненко Володимир Никифорович
Мартиненко Володимир Никифорович
7-й Міністр закордонних справ УРСР
18 листопада 1980 — 28 грудня 1984
Попередник	Шевель Георгій Георгійович
Наступник	Кравець Володимир Олексійович
Народився	6 жовтня 1923(1923-10-06)  Горбулів, Горбулівська сільська рада, Потіївський район, Малинська округа, Київська губернія, Українська СРР, СРСР
Помер	18 квітня 1988(1988-04-18) (64 роки)  Київ, Українська РСР, СРСР
Відомий як	дипломат, історик, державний діяч
Країна	СРСР
Alma mater	Інститут міжнародних відносин Київського університету
Політична партія	КПУ
Професія	дослідник загальної історії, історії міжнародних відносин, дипломат
Нагороди

Життєпис

Народився в селянській родині. 1940 року після закінчення середньої школи вступив до Київського авіаційного інституту.

З початком німецько-радянської війни (1941) – на фронті. Закінчив Харківське військове авіаційне технічне училище. Брав участь в обороні Києва, визволенні України, в Берлінській операції у складі Воронезького, Степового, 1-го та 2-го Українських фронтів. Член ВКП(б) з 1946 року.

Після демобілізації навчався на факультеті міжнародних відносин Київського державного університету, який закінчив у 1951.

Працював старшим референтом в Українському товаристві дружби і культурного зв’язку з зарубіжними країнами. З 1956 року – на партійній роботі: інструктор сектору із добору кадрів для Міністерства закордонних справ Української РСР, консультант в апараті ЦК КПУ.

У 1961–1964 навчався в Академії суспільних наук при ЦК КПРС, де захистив кандидатську дисертацію (1964).

У 1965–1968 — перший секретар з політичних питань Посольства СРСР у Канаді.

У 1968–1973 — заступник міністра закордонних справ Української РСР.

У 1973–1979 — Постійний представник Української РСР при ООН

У 1980–1984 — міністр закордонних справ Української РСР у ранзі Надзвичайного і Повноважного посла.

У 1984–1988 — старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР.

Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 10-го скликання у 1980 — 1985 р, делегатом XXVI з'їзду КПРС та XXVI з'їзду КПУ.

Нагороди

• Ордени Трудового Червоного Прапора
• Великої Вітчизняної війни II ступеня
• Червоної Зірки
• Дружби народів
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР
• медалі

Праці

• Мартиненко В.Н. Канада в лабетах американських монополій. – К., 1964.
• Член редколегії із підготовки збірника документів і матеріалів «Українська РСР на міжнародній арені (1971–1975 рр.)» (К., 1981);
• Член редколегії із підготовки довідника «Українська РСР у міжнародних організаціях» (К., 1984).

Література

• Д. В. Табачник. Мартиненко Володимир Никифорович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
• Некролог // УІЖ. — 1988. — № 8.
• EoU. — Vol. III. — 1993.
• Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Випуск 1. — К., 1998.

Джерела

• e-Енциклопедія історії України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]