Марченко Олександр Анатолійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марченко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Марченко Олександр.

Марченко Олександр Анатолійович (26 грудня 1958(19581226), Київ — 5 лютого 2025, Київ) — український науковець, фізик, професор, доктор фізико-математичних наук, член-кореспондент НАН України^[1].

Марченко Олександр Анатолійович
Народився	26 грудня 1958(1958-12-26) Київ
Помер	5 лютого 2025(2025-02-05) (66 років) Київ
Країна	Україна
Alma mater	Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»
Галузь	фізика та хімія поверхні
Заклад	Інститут фізики НАН України
Посада	з 02.09.1987 по 05.02.2025 Завідувач, Відділ фізичної електроніки, Інститут фізики; У персональному складі Відділення фізики і астрономії з 13.04.2012
Вчене звання	Професор
Науковий ступінь	Доктор фізико-математичних наук
Відомий завдяки:	член-кореспондент НАН України
Нагороди	Лауреат Премія імені Н.Д. Моргуліса Робота: Цикл робіт "Дослідження взаємодії електронів середніх енергій з поверхнею твердого тіла та її структури і властивостей допомогою скануючої зондової мікроскопії з атомною роздільною здатністю", Державна премія України в галузі науки і техніки Робота: Цикл наукових праць "Функціональні властивості об'ємних і поверхневих впорядкованих систем та створення нових металовмісних матеріалів і структур"

Життєпис

Народився 26 грудня 1958 року у місті Києві.

У 1976 році із золотою медаллю закінчив Середню загальноосвітню школу №-38.

У 1982 році з відзнакою закінчив факультет електроприладобудування та обчислювальної техніки Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут».

З 1982 року починає працювати у Інституті електрозварювання імені Є. О. Патона НАН України.

З 1984 року працює в Інституті фізики НАН України науковим співробітником, завідувачем відділу фізичної електроніки.

Наукові напрямки

Фізика низьковимірювальних систем, мікро/наноелектроніка, атомно-силова мікроскопія, створення надтонких органічних плівок, нанокомпозитів, інтерфейсно рідинно/твердих тіл.

Одним з перших науковців України успішно застосував метод сканувальної тунельної мікроскопії з метою вивчення закономірностей самоорганізації різноманітних прошарків органічних молекул на межі рідинно–твердих тіл, завдяки чому значно розширилося розуміння процесів наноструктурування, що відкрило новітні перспективи у розвитку молекулярної електроніки та нанобіомедицини.

Наукові здобутки

Плідна наукова діяльність відображена у понад 150-ти наукових публікаціях

Нагороди

• Державна премія України в галузі науки і техніки (2015)