Марчук Володимир Павлович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Марчук.

Володимир Павлович Марчук (нар. 27 серпня 1953, с. Клюськ, Волинська область) — український живописець. Член Національної спілки художників України (1990). Голова Волинської обласної організації Національної спілки художників України (від 1994). Заслужений діяч мистецтв України (2017). Заслужений діяч культури Польщі (2012).

Володимир Марчук
Володимир Павлович Марчук
Народився	27 серпня 1953(1953-08-27) (72 роки) Клюськ, Турійський район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	УРСР →  Україна
Діяльність	художник
Alma mater	Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва
Нагороди	Заслужений діяч культури Польщі

Життєпис

Володимир Марчук народився 27 серпня 1953 року в селі Клюську, нині Турійської громади Ковельського району Волинської области України.

1980 року закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (викладачі з фаху Теофіл Максисько, Володимир Овсійчук, Володимир Риботицький). Відтоді до 1994 року працював у Волинських художньо-виробничих майстернях.

Упродовж тривалого часу був головним організатором і куратором виставок у Галереї мистецтв Волинської організації Національної спілки художників України. Співініціатор та співорганізатор спільного багаторічного українсько-польського іконописного пленеру в селі Замлинні, що в прикордонній частині Волині^[1][2]. Під час цього заходу було створено пів тисячі ікон, які 75 разів експонувалися в Україні та Польщі^[3].

Творчість

Від 1989 — учасник обласних та всеукраїнських виставок. Персональні — у Львові, Трускавці (обидві — 2010); Холмі, Любліні, Цехануві (усі — 2013, Польща).

Творить у галузях станкового і монументального живопису. У доробку роботи з глибоким символізмом і національним колоритом, зокрема: пейзажі, натюрморти в реалістичному стилі, а також полотна на сакральну тематику. Деякі з них зберігаються у Волинській картинній галереї (Луцьк).

Основні картини:

• диптихи — «На Світязі» (1988), «Образи» (2000);
• триптихи — «Святі», «Велика утопія» (обидва — 1992); «Волинь. Народження сюжету», «Тривога», «Рівновага», «Доля», «Пошуки минулого» (усі — 1989), «Звір залякування» (1990), «Перетворення» (1991), «Повня» (1994), «Двоє» (1999);
• серії — «Реконструкція» (1988), «Ностальгія» (2008—2015).

Нагороди

• заслужений діяч мистецтв України (8 листопада 2017) — за значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність^[4];
• заслужений діяч культури Польщі (2012).