Маша Меріль

Марія-Магдалина Гагаріна, відома як Марія (Маша) Меріль — французька акторка театру і кіно, письменниця, продюсерка. Власниця продюсерської компанії «Machafilm».

Маша Меріль
Ім'я при народженні	рос. Мария-Магдалина Владимировна Гагарина угор. Marija-Magdalina Vlagyimirovna Gagarina фр. Maria-Magdalena Vladimirovna Gagarina
Псевдо	Macha Méril
Народилася	3 вересня 1940(1940-09-03)[1][2][…] (85 років)  Рабат, Французьке Марокко
Країна	Франція
Діяльність	кіноакторка, акторка театру, кінопродюсерка, письменниця
Знання мов	французька[3], англійська, італійська і російська
Роки активності	1959 — тепер. час
Титул	принцеса
Конфесія	православ'я
Батько	Vladimir Gagarind
Мати	Marie Gagarined
У шлюбі з	Мішель Леґран і Gian Vittorio Baldid
Нагороди
IMDb	ID 0617736
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народилася 3 вересня 1940 р.у Рабат (Марокко) у родині російського князя Володимира Гагаріна (1888—1946) і українки Марії Бельської.

Навчалася в Сорбонні на філологічному факультеті, в акторській школі Шарля Дюллена, відвідувала курси при акторській студії Л Страсберга в Нью-Йорці (1960—1962).

У 1959 дебютувала у фільмі Жерара Урі «Гаряча рука». Популярність отримала у 1964 р., виконавши головну роль у фільмі Жана-Люка Годара «Заміжня жінка». Через три роки організувала власну продюсерську компанію «Machafilm». В цей час була вагітна від Андрона Кончаловського, але зробила аборт^[4].

18 вересня 2014 року у Олександро-Невський собор у Парижі на вулиці Дарю повінчалася з французьким композитором і музикантом Мішелем Леграном. Вінчання провів єпископ Телміський Іов (Геча)^[5].

Пізніше одружилася з італійським режисером і продюсером Джаном Вітторіо Бальді. У 43 роки князівна захопилася 33-річним актором Стефаном Фрессом. Вони прожили разом 7 років, і Меріль, за її словами, взяла на себе роль Пігмаліона, зробивши з Фресса справжнього артиста.

У 50 років дебютувала як письменниця. Марія Меріль опублікувала півтора десятка книг — романи, спогади, п'єси. Сьогодні відразу три видавництва запропонували їй повідати історію її стосунків з Мішелем Леграном. 

Незмінна учасниця популярної сатиричної радіопередачі «Розумні голови», де беруть участь відомі французькі гострослови.^[5] 

Фільмографія

Знялася у близько 60 фільмах:

• 1962 — Відпочинок воїна
• 1962 — Гарненька брехуха — Софі
• 1963 — Хто спав на моєму ліжку?
• 1964 — Заміжня жінка
• 1965 — Нафтовий король
• 1967 — Денна красуня — Рене
• 1968 — Не шуткуйте з марсіанами
• 1968 — На зрізаному розі
• 1974 — Китайці у Парижі
• 1975 — Криваво-червоний
• 1975 — Вбивство у нічному поїзді
• 1976 — Китайська рулетка
• 1980 — Ніжні кузіни
• 1981 — Ті чи інші
• 1981 — Вітчим
• 1983 — Смертельна поїздка
• 1985 —Світ жаху Даріо Ардженто
• 1985 — Дітлахи
• 1985 — Королі жартів
• 1985 — Без даху, без закону
• 1986 — Дует для солістки
• 1991 — Гроші
• 1992 — Подвійний зір
• 1995 — Син Гасконі
• 1998 — Дочка солдата ніколи не плаче
• 1999 — Вітер пристрасті [ТВ-серіал] — Б'янка
• 2000 — Круговерть
• 2006 — Мадемуазель Жіжі
• 2009 — Трезор
• 2010 — Двоє з хвилі
• 2012 — Кохання з перешкодами

Громадська позиція

У 2018 підтримала звернення Асоціації режисерів Франції на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова^[6]