Марія Слюзарівна-Соханівська

Марі́я Слюзарі́вна-Сохані́вська (Слюсарівна, Слюзар, 1912, Кути — 1997) — українська театральна актриса, відома за виступами в Українському народному театрі імені Івана Тобілевича в Станіславові, Львівському театрі ім. Лесі Українки, Театрі «Заграва», Українському театрі у Торонто.

Марія Слюзарівна-Соханівська
Псевдо	Слюсарівна, Слюзар
Народилася	1912(1912) Кути
Померла	1997(1997) Канада
Діяльність	театральна актриса
Відома завдяки	актриса Українського народного театру імені Івана Тобілевича
У шлюбі з	Соханівський Михайло, актор і співак

Життєпис

Народилась 1912 року в Кутах.^[1] Її дитинство пройшло серед чудової гуцульської природи, якою вона завжди захоплювалася (за її спогадами, коли з часом опинилась за океаном, далеко від рідної землі).

У дитинстві виступала в драматичному гуртку в Кутах, який очолював Володимир Холєвчук. Там вона брала участь у таких постановках як: «Казка старого млина» і «Циганка Аза». З цими спектаклями гурток виступав не тільки в Кутах, а й у повітовому місті Косові, де мав великий успіх.

1932 року за поради знаної актриси Ганни Совачевої Марійка вступила до найкращого тоді театру в Галичині ім. Тобілевича під керівництвом М. Бенцаля і В. Блавацького. Ганна Совачова, яка певний час мешкала у рідної тітки Марійки, дала їй пораду: «Ну, що ж, дитино, я чула, що ти здібна і любиш театр, то може шкода марнувати вроджених здібностей».^[2]

Працювала також в театрі ім. І. Котляреваського, який утворився після злиття театру «Заграва» і театру ім. Івана Тобілевича.

У Львові працювала в театрі ім. Лесі Українки з режисерами В. Блавацьким та Й. Стадником.

Також деякий час виступала в театрі ім. Франка у Станиславові, де режисером був О. Яковлів.

Після еміграції до Австрії, виступала в Ландеку (Тіроль) під проводом Ю. Кононева і Й. Гірняка та в Зальцбурзі під проводом Ганни Совачевої. Хоча це були таборові театри, але в них працювали знані майстри.

Після переїзду за океан (Канада) також не полишала сцену, грала в Українському театрі в Торонто під керівництвом Григорія Ярошевича.

Її спогад «З театром по Гуцульщині» сповнений великої туги за Батьківщиною.

Гуцульщино, ти рідна, Кохане місто Кути, Коли б були свобідні, Хотіла б там я бути.

Вдивлятись в піну хвилі В'юнкого Черемошу, Де чутно й з-поза шпилів Його далекий пошум

Ролі

у драматичному репертуарі — переважно інженю:

• Ганнушка («Бояриня») — перша роль на професійній сцені
• Дівчина на згарищах («Батурин»)
• Мавка («Лісова пісня» Лесі Українки) — найкраща роль
• Настуся («Хмара»)
• Галя («Ніч під Івана Купала»)
• Василина («Суєта»)
• Гануся («Молодість» М. Гальбе)
• Оксана («Серед бурі»)
• Галина («Ой, не ходи Грицю»)
• Грузинка-дочка («Цариця Грузії»)

в оперетах — переважно ролі субреток:

• Йолян («Циганське кохання»)
• Арсена («Циганський барон»)
• Стазі («Княжна чардаша»)
• Діана («Орфей у пеклі»)
• Марішка («Шаріка» Я. Барнича)
• Анничка («Дівча з маслосоюзу»)
• Ірка («Пригода в Черчі»)