Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Марія Шелл
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Марія Маргарете Анна Шелл (нім. Maria Margarete Anna Schell; 15 січня 1926, Відень — 26 квітня 2005, Прайтенег, Каринтія) — швейцарська акторка та письменниця австрійського походження, суперзірка німецькомовного кінематографу 1950-1960-х рр. Автобіографка.
Марія Шелл | |
---|---|
нім. Maria Schell | |
![]() | |
Ім'я при народженні | Maria Margarete Anna Schell |
Дата народження | 15 січня 1926[1][2][…] |
Місце народження | Відень, Австрія[3][4] |
Дата смерті | 26 квітня 2005[1][2][…] (79 років) |
Місце смерті | Preiteneggd, Вольфсберг, Каринтія, Австрія[4] |
Поховання | Каринтія |
Громадянство | Швейцарія Австрія |
Професія | акторка, письменниця, біограф, кіноакторка, акторка театру |
Кар'єра | 1942 — 1995 |
Нагороди | |
IMDb | ID 0770730 |
Марія Шелл у Вікісховищі |
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Марія Шелл — донька швейцарського письменника Германа Фердінанда Шелла[de] (1900–1972) і віденської акторки Маргарете Ное фон Нордберг (1905–1995). Разом зі своїми братами Максиміліаном і Карлом[de] та сестрою Іммі[ru] Марія виховувалася в Австрії, а після аншлюсу сім'я Шеллів у 1938 році залишила країну, переселившись до Цюриху.
У 1942 році Марія покинула своє навчання комерційній справі, коли її акторський талант помітив режисер Зігфріт Штайнер[de] і вона отримала роль у фільмі «Каменоломня» (нім. Steibruch) за участю Генріха Гретлера[de]. Шелл, яка тоді ще носила ім'я Грітлі та не мала професійної освіти, стала вивчати акторську майстерність і отримала від низки театрів пропозиції роботи. У 1948 році акторка знову звернула увагу на кінематограф.
Першу головну роль Марія Шелл виконала у стрічці «Ангел з сурмою» (1949).
Фільм Гельмута Койтнера «Останній міст» приніс Марії Шелл у 1954 році гран-прі Міжнародного кінофестивалю в Каннах за найкращу жіночу роль. У тому ж році акторка була нагороджена кубком Вольпі на Венеційському кінофестивалі за головну роль пралі у стрічці «Жервеза», що номінувалася також на премію «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою. У холі готелю в Голлівуді, де Марія Шелл знаходилася з нагоди нагородження, вона познайомилася з Юлом Бріннером, який запропонував їй роль Грушеньки в екранізації «Братів Карамазових».
Марія Шелл також знімалася з Гері Купером і Гленном Фордом. У 1960-х роках Шелл повернулася на театральну сцену, а також працювала на телебаченні.
У 1991 році спроба суїциду Марії Шелл опинилася в центрі уваги багатьох друкованих видань. У 1994–1995 році Шелл грала в телевізійній сазі «Клан Анни Фосс», який став однією з її останніх телевізійних робіт. Останні роки Марія Шелл провела на самоті у рідній домівці в Каринтії. Востаннє Шелл з'явилася на екранах у 1996 році в телевізійному кримінальному серіалі «Місце злочину» (нім. Tatort). У 2002 році брат Марії Максиміліан Шелл зняв про неї документальний фільм «Моя сестра Марія».
З 1957 по 1965 рр. Марія Шелл була одружена з режисером Хорстом Хехлером, а з 1966 по 1986 р. — з режисером Файтом Реліном. У першому шлюбі Марія Шелл народила сина Олівера, а в другому — доньку Марі-Терез (Марі-Терез Релін), яка також стала акторкою.
Remove ads
Обрана фільмографія
Remove ads
Література
- Maximilian Schell, Thomas Montasser: Meine Schwester Maria. Europa-Verlag, Hamburg 2004, ISBN 3-203-82037-4
- Herbert Spaich: Maria Schell: ihre Filme, ihr Leben. Heyne-Filmbibliothek 32/99, München 1986, ISBN 3-453-86101-9
- Deutsches Filminstitut/Deutsches Filmmuseum (Hrsg.): Maria Schell. Henschel Verlag, Leipzig 2006. ISBN 3-89487-551-8
- Manfred Zlotorzenski: Das Bambi und Maria Schell, in: Menschen und Medien — Zeitschrift für Kultur- und Kommunikatonspsychologie, Berlin; www.menschenundmedien.net
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads