Маріїнський палац (Санкт-Петербург)

Маріїнський палац — один з палаців Санкт-Петербурга, важлива частина ансамблю Ісаакіївського майдану. Разом із Зимовим і Таврійським є одним з трьох «політичних» палаців міста, центр подій 1917 й 1991 років.

Маріїнський палац
Маріїнський палац Маріїнський палац (Росія)
Країна	Росія[1]
Територіальна одиниця	Санкт-Петербург
59°55′51″ пн. ш. 30°18′34″ сх. д.
Стиль	еклектика (архітектура)
Архітектор	Штакеншнейдер Андрій Іванович
Час заснування	1839
Сучасний стан	об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Розташування	Ісаакіївська площа
Власник	Марія Миколаївна
Сайт	assembly.spb.ru
Маріїнський палац у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Маріїнський палац (Київ).

Історія

Маріїнський палац (вигляд спереду)

Побудований в 1839—1844 роках за проектом архітектора А.І. Штакеншнейдера для дочки Миколи I, Марії, що виходила заміж за герцога Лейхтенберзького^[2][3]. З 1845 року палац став офіційною резиденцією князів Лейхтенберзьких в Санкт-Петербурзі. Маріїнський палац став першим самостійно побудованим Штакеншнейдером і найкращим його творінням^[3].

Архітектура Будівлі з'єднує кілька стилів, що характерно для еклектики, проте деякі фахівці зупиняються на неокласицизмі або неоренесансі^[2][3].

Палац розташований на південній стороні площі, уздовж Синього моста через річкуМийку. На цій ділянці землі, що у XVIII століччі належала генерал-фельдмаршалу Івану Григоровичу Чернишову, стояв палац, побудований в 1762—1768 Ж. Б. Валлен-Деламотом. У 1825-39 роки в ньому розміщувалося Миколаївське кавалерійське училище.

У 1884 році Маріїнський палац був викуплений в казну за 3 млн рублів з розстрочкою на тридцять років, з 1885 року в ньому розміщувався Державна Рада Російської імперії й Комітет міністрів Російської імперії (а з 1905 року, Рада міністрів Російської імперії). У квітні 1902 року у вестибюлі палацу терористом був смертельно поранений міністр внутрішніх справ Д.С. Сипягін.

Засідання Державної Ради у Маріїнському палаці. 1908 рік

Після Лютневої революції 1917 року Маріїнський палац зайняв Тимчасовий уряд Росії, що пропрацював тут до червня. З 7 серпня в ньому почала працювати Всеросійська комісія з виборів до Установчих зборів. Після жовтня 1917 року Маріїнський палац перейшов у відання Народного комісаріату та Вищої ради народного господарства. Після переїзду в 1918 році уряду в Москву в Маріїнському палаці розмістилися казарми Червоної Армії. Пізніше його займали різні установи. У 1928-1929 роках акціонерне товариство «Радянський турист» влаштувало в ньому гуртожиток на 1000 ліжок.

Восени 1929 року в Маріїнському палаці відкрилося Ленінградське відділення Промакадемії ВРНГ СРСР. Тут знаходилися гуртожиток Академії, аудиторії, кімнати персоналу та Кінотеатр. У 1940 році аудиторії й гуртожиток перейшли вищим курсам при ЦК ВКП(б).

У 1945—1991 рр. палац-місце роботи Ленради.

19-22 серпня 1991 року під час серпневого путчу палац став центром опору ДКНС в Ленінграді, навколо нього були зведені барикади.

З 1994 року — місце засідань міського парламенту — Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга.