Loading AI tools
українська мовознавиця З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Лари́са Тере́нтіївна Масе́нко (нар.14 листопада 1942, с. Безім'яне, тепер Енгельського муніципального району Саратовської обл. Російської Федерації) — українська мовознавиця, докторка філологічних наук (з 2006), професорка (з 2007), академік АН ВШ України (2010). Професорка кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія» і провідна наукова співробітниця Інституту української мови НАН України. Почесна професорка Київського університету імені Бориса Грінченка (2016). Членкиня Всеукраїнського товариства «Просвіта» (з 1996), комісії з української мови науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України (з 2004) та експертної ради ВАК України (з 2008). Фахівчиня у галузі соціолінгвістики, історії української літературної мови, стилістики, ономастики. Дружина художника Андрія Німенка, мати художника Максима Німенка.
| Лариса Масенко | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 14 листопада 1942  (82 роки)Безіменне, Тернівський район, Саратовська область, РРФСР, СРСР |
| Місце проживання | Київ |
| Країна |  Україна |
| Національність | українка |
| Діяльність | мовознавиця, викладачка університету |
| Alma mater | Філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1964) |
| Галузь | українська мова соціолінгвістика |
| Заклад | Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України Національний університет «Києво-Могилянська академія» |
| Вчене звання | професор |
| Науковий керівник | Цілуйко Кирило Кузьмович |
| Аспіранти, докторанти | Трач Надія Степанівна |
| У шлюбі з | Німенко Андрій Васильович |
| Діти | Німенко Максим Андрійович |
| Нагороди | Премія ім. Б. Грінченка (2005) Премія ім. О Гірника (2009) Премія ім. В. Стуса (2010) Премія ім. П. Могили (2011) Премія ім. Д. Нитченка (2016) |
 Висловлювання у Вікіцитатах Масенко Лариса Терентіївна у Вікісховищі | |
Народилася 14 листопада 1942 року в селі Безім'яне Саратовської області у сім'ї поета Тереня Масенка, який тоді працював репортером радіостанції імені Тараса Шевченка у місті Саратов, куди родину евакуювали з Харкова під час Другої світової війни[1].
1959 році закінчила Київську середню школу № 52. У 1959—1964 роках навчалася на філологічному факультеті (відділення української мови та літератури) Київського державного університету ім. Т. Шевченка.
У 1964—1991 роках працювала в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР на посадах: лаборантка, молодша наукова співробітниця, старша наукова співробітниця (відділ теорії та історії української мови, відділ культури мови).
1972 року Кандидатка філологічних наук, захистила кандидатську дисертацію «Гідронімія басейну Південного Бугу».
У 1991—1996 роках — старша наукова співробітниця Інституту української мови НАН України (відділ теорії мовної комунікації та соціолінгвістики). Згодом перейшла на викладацьку роботу. З 1996 р. — доцентка кафедри сучасної української мови Київського національного університету ім. Т. Шевченка. З серпня 2001 року — у Національному університеті «Києво-Могилянська академія», завідувачка кафедри української мови (2001—2010), з 2010 року — професорка цієї кафедри.
2005 року захистила докторську дисертацію «Українська мова в соціолінгвістичному аспекті»[2].
Особисту бібліотеку з 2015 року передає Науковій бібліотеці НаУКМА[3].
Авторка праць із гідронімії України, співукладач «Словника гідронімів України» (1979) та «Етимологічного словника літописних географічних назв Південної Русі» (1985). Має публікації з історії української літературної мови, поетики та мови класиків української літератури (Тарас Шевченко, Леся Українка, Григір Тютюнник) та сучасних письменників (Іван Драч, Валерій Шевчук, Оксана Забужко, Юрій Андрухович). У цих працях поєднує мовознавчий аналіз із літературознавчим, розкриває образний потенціал слова, проникаючи в глибинну структуру художнього тексту. Упорядник і авторка вступних статей до видань спадщини видатних українських мовознавців (Павло Житецький, Юрій Шевельов).
Починаючи з кінця 1980-х років активно опрацьовує соціолінгвістичну проблематику. Вивчає мовну ситуацію України, функціонування й стан сучасної української мови за умов масового українсько-російського білінгвізму, побутування мішаних форм мовлення. У її працях започатковано соціолінгвістичне обстеження Києва. Зокрема, визначено демографічну й комунікативну потужність української та російської мов у різних сферах міського життя, досліджено ставлення киян до обох мов і ступінь конфліктності міжмовних стосунків.
Досліджує специфіку радянської мовної політики в Україні та її наслідки, зокрема практику втручання партійних органів СРСР у внутрішній розвиток української мови. На підставі численних документів показала, що це втручання було спрямоване на штучне зближення української мови з російською й мало на меті подальшу ліквідацію української мови як незалежного мовного утворення.
Як провідна українська соціолінгвістка і експертка із питань мовної політики постійно виступає в засобах масової інформації з актуальних питань мовного життя України. Прагне донести до широкого загалу усвідомлення визначальної ролі української мови в розбудові суверенної держави. Привертає увагу громадськості до загроз, спричинених недосконалістю мовного законодавства, браком державної мовної політики та хибними кроками влади в розв'язанні проблем двомовного суспільства.
Бібліографія дослідниці налічує понад 300 публікацій. Учасниця багатьох українських і міжнародних наукових конференцій. Підготувала вісьмох кандидатів наук, науковий консультант двох докторських дисертацій. Створила свою школу соціолінгвістики.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
