Матеріальні співвідношення

Матеріальні співвідношення - два співвідношення, які визначають зв'язок між напруженістю електричного поля :${\displaystyle \mathbf {E} }$ та вектором електричної індукції :${\displaystyle \mathbf {D} }$, а також між напруженістю магнітного поля :${\displaystyle \mathbf {H} }$ і вектором магнітної індукції :${\displaystyle \mathbf {B} }$ для конкретного середовища.

Для вакууму

${\displaystyle \mathbf {D} =\mathbf {E} }$

${\displaystyle \mathbf {B} =\mathbf {H} }$^[1]

Для інших середовищ залежність між цими величинами складна і визначається законами взаємодії електромагнітного поля з атомами й молекулами речовини.

В найпростішому випадку слабких полів, анізотропних речовин, відсутності часової і просторової дисперсії матеріальні співвідношення лінійні.

${\displaystyle \mathbf {D} =\varepsilon \mathbf {E} }$

${\displaystyle \mathbf {B} =\mu \mathbf {H} }$,

де ${\displaystyle \varepsilon }$ - діелектрична проникність середовища, а ${\displaystyle \mu }$ його магнітна проникність.

Матеріальні співвідношення для вакууму в системі SI

Міжнародна система одиниць SI має різні одиниці для напруженостей і індукцій, тому в ній матеріальні співвідношення для вакууму мають вигляд

${\displaystyle \mathbf {D} =\varepsilon _{0}\mathbf {E} }$

${\displaystyle \mathbf {B} =\mu _{0}\mathbf {H} }$

де ${\displaystyle \varepsilon _{0}}$ - електрична стала, а ${\displaystyle \mu _{0}}$ - магнітна стала.