Матфей (Семашко)

Матві́й Сема́шко (пол. Biskup Mateusz, в миру Костянтин Семашко; 22 жовтня 1894, село Бабичі, Холмська губернія — 13 березня 1985, Лондон) — єпископ Константинопольської православної церкви, єпископ Аспендський, вікарій Фіатирської архієпископії, голова Польської православної церкви закордоном в юрисдикції Константинопольського патріархату.

Матфей
Народився	22 жовтня 1894(1894-10-22)[1][2]  Бабичі, Ґміна Обша, Білгорайський повіт, Люблінське воєводство, Польща
Помер	13 березня 1985(1985-03-13)[1] (90 років)  Лондон, Велика Британія
Поховання	Бромптонський цвинтар
Діяльність	диякон, православний священник
Alma mater	Волинська православна богословська академія
Заклад	Варшавський університет
Конфесія	православ'я
Нагороди

Біографія

Закінчив Волинську духовну семінарію (1913), Історико-філологічний інститут князя Безбородька в Ніжині та Сергієвське артилерійське училище в Києві.

Учасник Першої світової війни. Під час Громадянської війни в Росії служив артилеристом в армії Денікіна. Брав участь в польсько-радянській війні на польській стороні.

У 1921 році возведений у сан диякона і священика. У 1922 отримав призначення на прихід в Тарногруд.

Сприяв використанню польської мови замість церковнослов'янської в богослужінн.

У 1925-1932 роки — настоятель церкви в Кракові.

З 1929 року — благочинний Краківського округу.

У 1932-1935 роки — настоятель Преображенської церкви у Львові та благочинний Львівського округу.

У 1936 році возведений у сан протоієрея.

У 1936-1939 роки — професор гомілетики на богословському факультеті Варшавського університету.

У листопаді 1938 року в Почаївській лаврі пострижений в чернецтво з ім'ям Матвій і зведений в сан архімандрита.

29 листопада того ж року висвячений на єпископа Браславського, вікарія Віленської єпархії. Хіротонію здійснили митрополит Варшавський і всієї Польщі Діонісій Валединський, архієпископ Поліський і Пінський Олександр Іноземцев, архієпископ Волинський і Кременецький Олексій Громадський, єпископ Гродненський Сава Совєтов^[3]. Обряд висвячення було здійснено під тиском польської влади, яка прагнула полонізувати православних^[4] (головним чином українців і білорусів).

У 1939 році після вступу Червоної армії в Польщу емігрував до Литви, пізніше — до Латвії. Незабаром переїхав до Франції.

У 1941-1942 роках — настоятель Свято-Різдвяної церкви в Монружі (під Парижем).

У 1942-1945 роки — настоятель Свято-Миколаївської церкви в Булонь-Бійанкурі.

Вступив в лави Польських Збройних Сил на Заході (PSZnZ), був заступником православного польового ординарія PSZnZ архієпископа Сави Совєтова.

31 грудня 1944 переїхав до Лондона. Разом з архієпископом Саввою Совєтовим організували «Польську Православну Церкву Закордоном» в юрисдикції Константинопольського Патріархату.

У 1951 році після смерті архієпископа Савви став на чолі Польської православної церкви закордоном.

У 1951-1984 роках — настоятель Польської православної церкви в Лондоні. Опікувався ветеранами PSZnZ православного віросповідання.

У 1961 році був підпорядкований, як вікарій Естонської Православної Церкви Константинопольського Патріархату, однак також продовжував діяти як єдиний архієрей «Польської Православної Церкви Закордоном».

З 13 квітня 1978 року, у зв'язку зі скасуванням Естонської Церкви Константинопольського Патріархату, був визначений єпископом Аспендським, вікарієм Фіатирської архієпископії.

Помер 13 березня 1985 року в Лондоні. Похований на Бромптонському цвинтарі^[5].