Матюшевський Костянтин Вікентійович

Костянтин Вікентійович Матюшевський (22 серпня 1917(19170822), село Полюдово Вітебської губернії, тепер Толочинського району Вітебської області, Білорусь — 17 жовтня 1999) — радянський державний діяч, 1-й секретар Могильовського обласного комітету КП Білорусії, голова Брестського облвиконкому. Депутат Верховної ради Білоруської РСР. Депутат Верховної ради СРСР 4—6-го скликань.

Матюшевський Костянтин Вікентійович
Народився	22 серпня 1917(1917-08-22)  село Полюдово Вітебської губернії, тепер Толочинського району Вітебської області, Білорусь
Помер	17 жовтня 1999(1999-10-17) (82 роки)
Країна	СРСР  Білорусь
Національність	білорус
Діяльність	політик
Alma mater	Q41794604? (1938), Q22497889? (1939) і Вища партійна школа при ЦК КПРС[d]
Знання мов	російська
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d], list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1967–1970)d, list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1971–1974)d, list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1975–1979)d, list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1980–1985)d і list of members of the Supreme Soviet of the Byelorussian SSR (1951–1954)d
Партія	КПРС
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матюшевський.

Життєпис

Народився в селянській родині. З 1937 року — директор дитячого будинку в селі Рясно Могильовської області.

У 1938 році закінчив Оршанське педагогічне училище. У 1939 році закінчив Оршанський вчительський інститут, працював вчителем середньої школи в Дрібінському районі Могильовської області.

З вересня 1939 по 1946 рік — у Червоній армії. Член ВКП(б) з 1940 року.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Служив політичним керівником (політруком) кулеметної роти та військовим комісаром мотомеханізованого батальйону 42-го механізованого полку 7-го танкового корпусу 11-ї армії Північно-Західного фронту. Під час боїв був важко поранений, втратив два пальці на руці, лікувався у військових шпиталях. З січня 1942 року — старший інструктор політичного відділу фронтового евакуаційного пункту № 77 (ФЕП-77) Західного фронту. Потім служив на політичній роботі в сортувальному евакуаційному госпіталі № 275 (СЕГ-275) 2-го Білоруського фронту, був заступником начальника школи санітарних інструкторів № 2 із політичної частини 2-го Білоруського фронту.

У 1946—1948 роках — інструктор Пінського обласного комітету КП(б) Білорусії. У 1948 році — завідувач відділу партійних, профспілкових та комсомольських органів Пінського обласного комітету КП(б) Білорусії.

У 1948—1950 роках — 2-й секретар Давид-Городоцького районного комітету КП(б) Білорусії Пінської області.

У 1950—1958 роках — 1-й секретар Давид-Городоцького районного комітету КП Білорусії Пінської (потім — Брестської) області. Заочно закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПРС.

7 лютого 1958 — січень 1963 року — 1-й секретар Могильовського обласного комітету КП Білорусії.

14 січня 1963 — 10 грудня 1964 року — 1-й секретар Могильовського сільського обласного комітету КП Білорусії.

11 грудня 1964 — 1983 року — голова виконавчого комітету Брестської обласної ради депутатів трудящих (народних депутатів).

З 1983 року — персональний пенсіонер.

Помер 17 жовтня 1999 року.

Звання

• майор

Нагороди

• два ордени Леніна
• орден Жовтневої Революції
• орден Вітчизняної війни І ст. (6.04.1985)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (5.06.1945)
• два ордени Трудового Червоного Прапора
• орден Червоної Зірки (23.03.1944)
• медаль «За оборону Москви»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медалі