Матіас Ерцбергер

Матіас Ерцбергер (20 вересня 1875 — 26 серпня 1921) — політик Католицької центристської партії, член Рейхстагу та міністр фінансів Німеччини з 1919 по 1920 рік.

Матіас Ерцбергер
нім. Matthias Erzberger
Народився	20 вересня 1875(1875-09-20)[1][2][…]  Мюнзінген
Помер	26 серпня 1921(1921-08-26)[3][1][…] (45 років)  Bad Griesbach im Schwarzwaldd, Німеччина
Поховання	Баден-Вюртемберг
Країна	Німеччина[4]
Діяльність	політик, журналіст, дипломат, письменник
Alma mater	Фрібурський університет
Знання мов	німецька[1]
Посада	федеральний міністр фінансів Німеччиниd[4], депутат Рейхстагу Веймарської республікиd, депутат рейхстагу Німецької імперіїd і рейхсміністр фінансівd
Партія	Партія Центру
Медіафайли у Вікісховищі

Ерцбергер вперше був обраний до Рейхстагу Німецької імперії в 1903 році. У перші роки Першої світової війни він з ентузіазмом підтримував позицію Німеччини, але пізніше став противником необмеженої підводної війни та запропонував успішну мирну резолюцію Рейхстагу 1917 року, яка закликала до мирних переговорів без анексій. У листопаді 1918 року він очолив німецьку делегацію на переговорах про припинення війни з союзниками та був одним із підписантів перемир'я від 11 листопада 1918 року.

У 1919 році його обрали до Веймарської національної асамблеї. Він обіймав посаду портфельного міністра в кабінеті Філіппа Шайдемана. Коли Шайдеман пішов у відставку з посади міністра-президента на знак протесту проти умов Версальського договору, Ерцбергер, який підтримував договір, оскільки не бачив йому альтернативи, став міністром фінансів і віцеканцлером за Густава Бауера. Він проштовхнув «реформи Ерцбергера», які передали верховні податкові повноваження від федеральних земель центральному уряду та перерозподілили податковий тягар на заможні верстви населення. Піддавшись нападкам за корупцію з боку члена правої Німецької національно-народної партії, партія Центру змусила його піти у відставку в березні 1920 року, але пізніше того ж року його обрали до Рейхстагу Веймарської республіки.

Як його роль у припиненні війни, так і його фінансова політика принесли йому ворожість правих політичних сил. 26 серпня 1921 року його вбили два члени праворадикальної терористичної групи «Організація Консул».

Джерела

• Diemer, Kurt (1986). Matthias Erzberger (1875–1921). Staatsmann und Demokrat. Biberach: Biberacher Verlagsdruckerei. ISBN 3-924489-36-X.
• Christopher Dowe (Hrsg.), Matthias Erzberger. Ein Demokrat in Zeiten des Hasses, Stuttgart 2013.
• Dowe, Christopher (2011). Matthias Erzberger. Ein Leben für die Demokratie. Stuttgart: Kohlhammer Verlag. ISBN 978-3-17-021491-0.
• Dowe, Christopher (2011). Die Kamera als politische Waffe? Matthias Erzberger im Fokus der Pressefotografen. Heidelberg: Stiftung Reichspräsident-Friedrich-Ebert-Gedenkstätte. ISBN 978-3-928880-34-3.
• Eschenburg, Theodor (1973). Matthias Erzberger. Der grosse Mann des Parliamentarismus und der Finanzreform. München: Piper Verlag. ISBN 3-492-00339-7.
• Epstein, Klaus (1959). Matthias Erzberger and the dilemma of German democracy. Princeton: Princeton University Press.
• Matthias Erzberger, ein Wegbereiter der deutschen Demokratie. Buch zur Dauerausstellung der Erinnerungsstätte Matthias Erzberger in Münsingen-Buttenhausen. Stuttgart: Haus der Geschichte Baden-Württemberg. 2011. ISBN 978-3-933726-38-4.
• Matthias Erzberger. Ein Demokrat in Zeiten des Hasses. Karlsruhe: G. Braun Buchverlag. 2013. ISBN 978-3-765-08436-2.
• Heinzelmann, Josef (1969). Zur Herkunft Matthias Erzbergers. Genealogie. 18: 593—604.
• Krausnick, Michael; Randecker, Günter (2005). Mord Erzberger! Konkursverwalter des Kaiserreichs und Wegbereiter der Demokratie. Norderstedt: Books on Demand. ISBN 3-8334-3586-0.
• Reiner Haehling von Lanzenauer: Der Mord an Matthias Erzberger. Schriftenreihe des Rechtshistorischen Museums. Karlsruhe 2008, ISBN 978-3-922596-75-2.
• Leitzbach, Christian; Erzberger, Matthias (1998). Ein kritischer Beobachter des Wilhelminischen Reiches 1895–1914. Frankfurt am Main: Europäischer Verlag der Wissenschaften GmbH. ISBN 3-631-33492-3.
• Michalka, Wolfgang, ред. (2002). Matthias Erzberger: Reichsminister in Deutschlands schwerster Zeit. Potsdam: Verlag für Berlin-Brandenburg. ISBN 3-935035-32-2.
• Palmer, Christoph E. (2007). Schnabel, Thomas (ред.). Matthias Erzberger 1875–1921, Patriot und Visionär. Stuttgart: Hohenheim-Verlag. ISBN 978-3-89850-141-5.
• Szejnmann, Claus-Christian W. (1999). Nazism in Central Germany: The Brownshirts in 'Red' Saxony. New York: Berghahn Books. ISBN 1-57181-942-8. Процитовано 25 жовтня 2015.
• Winkler, Heinrich August (1998). La Repubblica di Weimar: 1918–1933: storia della prima democrazia tedesca (італ.). Rome: Donzelli. ISBN 88-7989-428-5. Процитовано 25 жовтня 2015.
• Klaus Epstein. Erzberger, Matthias. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1959, Band 4, S. 638–640 (Digitalisat).
• Robert Leicht: Patriot in der Gefahr. In: Die Zeit, Nr. 34/2011.
• Epstein, Klaus. «Erzberger and the German Colonial Scandals, 1905—1910.» The English Historical Review 74, no. 293 (1959): 637–63. http://www.jstor.org/stable/558886.