Махмуд Кашгарі

Махмуд ібн аль-Хусейн ібн Мухаммад аль-Кашгарі (араб. محمود بن الحسين بن محمد الكاشغري; бл. 1028 — бл. 1102) — середньовічний тюркський філолог, лексикограф, картограф.

Махмуд Кашгарі
Народився	1029  Кашгар, Караханідська держава
Помер	1101  Upald, Караханідська держава
Місце проживання	Кашгар
Діяльність	лексикограф, географ, діалектолог, мовознавець
Галузь	мовознавство
Знання мов	тюркські мови
Роки активності	з 1029
Конфесія	іслам
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кашгарі.

Життєпис

Походив з гасанідської гілки династії Караханідів. Онук Мухаммад Богра-хана, син Хусейна Чагри-тегіна, правителя Барсхана^[1]. Народився 1028 або 1029 року, ймовірно в Барсхані. Здобув ґрунтовну освіту у кашгарському медресе Саджіа. Його вчителями були Джалал ад-Дін Багдаді й аз-Захід Хусеїн.

У 1056 році в Кашгар до влади прийшов дід Махмуда, який через 15 місяців вирішив передати владу своєму сину Хусейну, батькові Махмуда. Але вже невдовзі, внаслідок палацової змови, Хусейн та Мухаммад Богра-хан були отруєні. Через це Махмуд у 1057 році був змушений тікати з Кашгара. Він перебирається до Мавераннахру, де продовжує навчання в Бухарі. Потім перебирається до Нішапуру, а звідти вирушає до Багдаду. При цьому Махмуд довгий час подорожує землями, населеними тюркськими народами та племенами.

У 1080 року на запрошення свого родича — Гарун Богра-хана II — Махмуд повертається в Кашгар, де мешкає до жовтня 1083 року. Рік та місце його смерті невідомі. Але деякі уйгурські вчені вважають, що він помер 1101 або 1102 року, за іншою версією — 1126 року. Ймовріно Махмуда Кашгарі було поховано в селі Опол (Упал), поблизу Кашгару.

Поховання

Мазар Махмуда Кашгарі в Опалі, названий пізніше «Гробницею священного вчителя», було відреставровано у 1984 році. Але місцеві мешканці стверджують, що цей мазар належав суфійському шейху, який жив у XVIII ст.

Творчість

Основною працею є «Словник тюркських розмов» («Дивані лугат ат-тюрк»). Його було почато у 1072/1073 році, а завершено близько 1083/1085 року. Присвячено багдадському халіфу Абдуллаху аль-Муктаді. Тому словник складено арабською мовою, але він містить тексти тюркскою мовою, що є одними з найдавніших (поруч з «Кутадгу Білік» Юсуфа Баласагуні). Тепер ця праця зберігається в єдиній копії в Національній бібліотеці Туреччині (Стамбул).

Це своєрідна енциклопедію, в якій зібрано та узагальнено історико-культурний, етнографічний та лінгвістичний матеріал. Наводяться обрядові та ліричні пісні, зразки даньотюркської поезії, уривки героїчного епосу, історичні перекази та легенди, історичні події (багато відомостей про історію й географію тюркських племен, війни з Хотаном, політичні відносини Караханідської держави з Китаєм), понад 400 прислів'їв, приказок та усних висловів.

Ця праця дає уявлення про фонетичні та морфологічні явища та особливості діалектних форм тюркських мов (в їх порівнянні), зокрема кипчаків й огузів Кримського півострова. Також приводяться значні лігвістичні відомості з тюркської граматики, яку автор порівнює з арабською. Автор впровадив увів у вивчення мов порівняльний метод та історичний підхід, заклавши основи того, що нині відоме як тюркологія. Кашгарі відстоював монолінгвізм і чистомовство тюркських мов і вірив у перевагу кочового народу над міським населенням.

Водночас є літературним пам'ятником тюркської культури, який увічнив етичні цінності та норми поведінки, звичаї, побут й культуру, розкрив музичну термінологію, надав назви музичних інструментів тюрок (при цьому вказав, які саме інструменти кожне з тюркських племен використовує).

Махмуд Кашгарі приділив увагу опису світосприйняття тюркських народів у XI столітті. У книзі, поряд із давнім зороастрійсько-шаманістським світопредставленням, відображені базові елементи ісламу та суфізму. Також у Кашгарі помітне ґрунтовне знання всіх областей середньовічної мусульманської науки. При цьому виступає на боці ісламу, зображуючи усіх немусульман в негативному світлі.

До книги також увійшла перша відома мапа територій, населених тюркськими народами. Вона охоплює землі від Італії і Балкан (на заході) до Китаю і Японії (на сході), від земель оугів й кипчаків (на півночі) до Індії (на півдні). При цьому тепер вважається першоюмапою, дезображено Японію (під назвою Капарка). Мапа має округлу форму. В цьому наслідував принципа Біруні. При цьому вона тюркоцентрачна, провідні міста Караханідів, розташовано у центрі — Кашгар, Баласгун і Барсхан. Окремо в праці наводиться лінгвістичний аналіз географічних назв, їх ономастику.

Крім того, в праці є цикл віршів Махмуд Кашгарі про війну Караханідів проти уйгурських буддистів.

Пам'ять

• 2004 року Кирзизько-кувейтський університет перейменовано на Східний університет імені Махмуда Кашгарі-Барскані.
• 2008 рік ЮНЕСКО оголошувало роком Махмуда Кашгарі.