Мацевич Аполлінарій Федотович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мацевич.

Маце́вич Аполліна́рій Федо́тович (* 4 серпня 1926 — †27 лютого 1996) — український письменник. Перебував у Національній спілці письменників України від 1967 р.
Онука — Добринська Наталія Володимирівна (1982 р.н.), видатна українська легкоатлетка (багатоборство), олімпійська чемпіонка.^[1]

Мацевич Аполлінарій Федотович
Народився	4 серпня 1926(1926-08-04) с. Заозерне (Тульчинський район), Вінницька область
Помер	27 лютого 1996(1996-02-27) (69 років) м. Єлгава,  Латвія
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	Українська література
Відомий завдяки	письменник
Членство	Національна спілка письменників України

Біографія

Народився 4 серпня 1926 р. в с. Паланка, тепер Заозерне Тульчинського району на Вінниччині. У 1941 р. здобув освіту за сім класів. Учасник Другої світової війни, під час якої служив у навчальному батальйоні запасної стрілецької дивізії. Після демобілізації працював малярем, молотобійцем, зчіплювачем вагонів, ремонтником на залізниці. У 1956 р. закінчив середню школу робітничої молоді (м. Дніпродзержинськ).
З 1959 р. на журналістській роботі — працював кореспондентом обласної газети. Закінчив заочно Літературний інститут імені Горького (Москва, 1965). У 1967 р. був прийнятий до лав НСПУ через міжобласну письменницьку організацію, яка існувала тоді на дві області — Вінницьку та Хмельницьку.
З 1969 р. жив у м. Хмельницькому, де працював в обласній газеті «Корчагінець», очолював обласне літературне об'єднання. Лавреат обласної молодіжної премії.

У 1987 р. переїхав до Латвії, де помер 27 лютого 1996 р. у м. Єлгава.

Літературна діяльність

Прозаїк, поет, перекладач. Дебютував у літературі в 1962 р. з романом «Грозове світання». Бібліографія містить кілька десятків книг прози, поезій та перекладів. Окремі твори перекладалися російською мовою і видавалися у Москві. Останній твір — біографічна повість «Закувала та сива зозуля» про композитора П. Ніщинського у повному вигляді не була надрукована. Низка оригінальних творів лишилася у рукописах.

Бібліографія

Романи, повісті, збірки нарисів, поезій, новел, та оповідань, у тому числі для дітей:

Грозове світання : роман (1962) Гнів Немезіди : роман (1965) Чотири пригоди Тимка Зозулі : повість для дітей (1965) Знайдена шаблюка : повість для дітей (1967) Ромен-зілля : повість (1968) Дикі маки : новели (1968) Глибока борозна : повість (1974) Гойдарики : поезії (1974) Пригоди Тимка Зозулі : повість для дітей (1976) Вибране : проза (1976) Романко і Сергійко : повість для дітей (1979) Суворі акварелі : повісті та оповідання (1980)

Толока : повість (1981) Переднівок. 1933 : автобіогр. повість про голодомор (1982) Маківський колос : нариси (1982) Летава : нариси (1983) Над річкою Летавкою : повість для дітей (1985) Анатолій Свидницький : біогр. повість (1984) Озеро Око : повісті та оповідання (1985) Клятва Гіппократа : повісті та оповідання (1987) Микола Скрипник : біогр. повість (1990) Закувала та сива зозуля : біогр. повість про П. Ніщинського (1991)

Переклав повість білоруса М. Корзуна «Вітя Ситниця» (1988), двотомний роман туркмена Хідира Дер'яєва «Доля» (1982, 1984), третю книгу роману зросійщеного вірмена Савви Дангулова «Кузнецький міст» (1986, у співавторстві).

Російською мовою перекладені твори А. Мацевича «Чотири пригоди Тимка Зозулі та його друга Петька Одуда», «Знайдена шаблюка» (1968)^[2] та «Грозове світання» (1986)^[3].