Мацерук Григорій Гнатович

Мацерук Григорій (Григір) Гнатович (нар. 20 лютого 1954, с. Бучин, Любешівський район, Волинська область — пом. 2 березня 1981, Чернівці) — український радянський письменник, журналіст.

Григір Мацерук
Ім'я при народженні	Григорій
Народився	20 лютого 1954(1954-02-20) Волинська область, Любешівський район, с.Бучин
Помер	2 березня 1981(1981-03-02) (27 років) Чернівці
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	журналіст, прозаїк
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Премії	обласна комсомольська премія ім. Кузьми Галкіна (посмертно). 1983

Біографія

Мацерук Григорій (Григір) Гнатович народився 20 лютого 1954 року в селі Бучин Любешівського району Волинської області в багатодітній селянській родині.

Навчався у Бучинській восьмирічній, Любешівській середній школах, атестат про середню освіту отримав у Іваничівській школі-інтернаті.

Школярем почав друкуватися у любешівській районній газеті «Нове життя».

У 1976 році закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. Івана Франка. Працював у чернівецькій обласній молодіжній газеті «Молодий буковинець». Друкувався з прозовими творами в обласній та всеукраїнській періодиці, колективних збірках. Зокрема, кілька його творів увійшло до двотомника «Письменники Буковини».

З дитинства мав хворобу серця, тож наче поспішав жити. А в одному з листів до товариша-журналіста писав: «… а раптом Бог вділив якихось тридцять-сорок років життя, а я собі бездумно марную їх… Хочеться щось по собі лишити, слід на землі».

Перша книга із символічною назвою «Заповідаю довго жити» побачила світ у 1983 році, уже після смерті автора. Твори для друку Григорій Мацерук підготував сам, але книги вже не встиг побачити.

Друга книга «По кому росте трава…» побачила світ у 2005 році завдяки старанням дружини Валентини та сина Артема (1979 р. н.), які тепер проживають у місті Чернівці. В цій книзі вони зібрали все, що змогли відшукати. «По добрих людях, коли вони помирають, хоч травичка на пам'ять росте», — філософствує водій старенького проржавілого молоковоза, безвідмовний добряк з повісті «Мишустик». Саме ці його слова і є епіграфом до другої книги Григорія Мацерука та винесені в її назву.

Помер 2 березня 1981 року, йому заледве виповнилося лише 27 літ. Похований у Чернівцях.

Твори

• Заповідаю довго жити. Київ, Радянський письменник, 1980.
• По кому росте трава…: повісті, оповідання, новели / Г. Мацерук. — Чернiвцi: Букрек, 2005. — 576 с. : іл., фото^[1].

Премія «Журналістська надія» ім. Григорія Мацерука

Волинською обласною журналістською організацією у 200. ? році заснована премія «Журналістська надія» імені Григорія Мацерука, якою нагороджуються молоді журналісти. Традиційно її вручають земляки Г. Мацерука.

Лауреати премії:

• 2010 рік: Сергій Наумук, Руслана Татарин.
• 2016 рік: Лариса Занюк (газета «Волинь-нова»), Тамара Урядова (газета «Нове життя»).

Публікації про Григорія Мацерука

• Буковина. Імена славних сучасників. Київ. «Світ успіху». 2006. с. 38
• То по кому ж росте трава? Газета «Нове життя», 3 березня 2007 р., с. 8.
• Урядова Т.Душа живе в батьківськім краї. Газета «Нове життя», 28 лютого 2004 р., с. 3.
• Василик Л. Куди зникають жайвори. «Буковинський журнал».2001, № 1-2
• Драчковська О. Закохалася у його листи. Газета «Молодий буковинець». 19 лютого 2004.
• Ковалець Л.Завжди молодий голос. Газета «Буковина». 20 лютого 2004.
• Лазарук М.Сповідь невмри-дерева. Газета «молодий буковинець». 21 жовтня 1983.
• Мацерук В. …Йому виповнилося б 47. Газета «Молодий буковинець». 22 лютого 2001.
• Письменник… Журналіст… Коханий. Газета "Версії". № 8, 2004
• Шмигін М. Письменник Григорій Мацерук знав, що помре молодим… Газета «Вісник» 19 листопада 2009 р. [Архівовано 2 квітня 2011 у Wayback Machine.].
• Штинько В. Полиновий присмак утраченого свята. Газета Волинь, 27 вересня 2005 р., с. 3.
• Штинько В. Вербових котиків остання ніжність. Газета Волинь, 17 червня 2003 р.
• Смокович Л. Гідний приклад. Газета Нове життя, 2 березня 2013 р., с. 8.
• Муха Н. Григір Мацерук: три виміри роздумів. Газета Нове життя, 20 лютого 2016 р., с. 4.
• Струк М. 27 весна так і не зацвіла, лишилася повік лиш пуп'янком налитим. Газета Нове життя, 21 лютого 2019 р., с. 6.