Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Медаль і премія Річарда Глейзбрука
нагорода від Інституту фізики (Велика Британія) за лідерство у фізиці З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Меда́ль і пре́мія Рі́чарда Гле́йзбрука (англ. Richard Glazebrook Medal and Prize) — нагорода від британського Інституту фізики, що присуджується за видатне лідерство у галузі фізики. Нагороду засновано у 1966 році та названо на вшанування пам'яті про Річарда Глейзбрука, першого президента Інституту фізики[1]. Спочатку це була срібна медаль і грошова винагорода сумою £250[2].
У 1992 році Інститут вирішив, що медаль і премія будуть однією з його головних нагород, а з 2008 року — однією з його золотих медалей. Нагорода тепер включає золоту медаль, грошову премію сумою £1000 та сертифікат.
Remove ads
Лауреати нагороди
Узагальнити
Перспектива
Починаючи з 1966 року нагороду отримали[3]:
- 1966 Крістофер Гінтон[en]
- 1967 Чарлз Сайкс[en][4]
- 1968 Френк Філіп Боуден[en][5]
- 1969 Вільям Пенне
- 1970 Ерік Іствуд[en] [6]
- 1971 Френсіс Джонс[en]
- 1972 Гордон Сазерленд[en][7]
- 1973 Курт Гозеліц (англ. Kurt Hoselitz)[8]
- 1974 Джон Мейсон[en][9]
- 1975 Волтер Чарлз Маршалл[en]The Institute of Physics Awards for 1975. The British Journal of Radiology. 48 (569): 419. 1975. doi:10.1259/0007-1285-48-569-419.</ref>
- 1976 Гарольд Монтег'ю Фінністон[en]
- 1977 Джеймс Ментер[en]
- 1978 Джордж Г. Макфарлейн[en]
- 1979 Томас Джеральд Пікаванс[en]
- 1980 Майкл Кроулі-Міллінг[en]
- 1981 Годфрі Стаффорд[en][10]
- 1982 Джон Марк Леніган[en]
- 1983 Алан Френк Гібсон
- 1984 Пітер Юджин Траєр
- 1985 Джон Каррі Ганн[en]
- 1986 Джеффрі Меннінг (англ. Geoffrey Manning)
- 1987 Браян Флаверс[en]
- 1988 Дерек Робертс[en]
- 1989 Рендел Себастьян Піс[en]
- 1990 Джон Гоутон[en]
- 1991 Френсіс Ґрем-Сміт
- 1992 Кіт Бодді
- 1993 Ієн Баттерворт[en][11]
- 1994 Пол Рендал Вільямс
- 1995 Джон Леслі Бібі
- 1996 Вільям Мітчелл[en]
- 1997 Александер Донначі
- 1998 Сиріл Гілсам[en]
- 1999 Крістофер Ллевеллін Сміт[en][12]
- 2000 Александер Боксенберг[en]
- 2001 Колін Едвард Вебб[en][13]
- 2002 Джордж Калмус[en]
- 2003 Теренс Квінн[en]
- 2004 Ієн Ворд[en]
- 2005 Пітер Вільямс[en], EngineeringUK[en], «за його керівництво компаніями світового рівня, такими як Oxford Instruments»[14]
- 2006 Ендрю Доусон Тейлор[en] (CCLRC Лабораторія Резерфорда – Епплтона[en]), «за його лідерство на посаді директора об'єкта ISIS у Лабораторії Резерфорда-Епплтона]»
- 2007 Колін Карлайл (Інститут Лауе-Ланжевена[en], Гренобль), «за його внесок у нейтронну науку, зокрема завдяки керівництву Інститутом Лауе-Ланжевена»
- 2008 Вільям Джордж Стірлінг (European Synchrotron Radiation Facility[en], Гренобль і Ліверпульський університет), «за його видатне лідерство в управлінні та розвитку провідної світової лабораторії, а також за його інноваційну роботу в галузі нейтронного та рентгенівського розсіювання»
- 2009 Пітер Найт[en], Імперський коледж Лондона, «за видатний внесок у фізику у Великій Британії»
- 2010 Пітер Робертс, Atomic Weapons Establishment[en] (AWE), «за лідерство в розробці, фізиці та безпеці ядерної зброї»[15]
- 2011 Річард Паркер, Майк Гауз, Філіп Раффлз[en], Rolls-Royce Group, «за створення, розвиток та розширення мережі Технологічних центрів Університету Роллс-Ройс (UTC)»[16]
- 2012 Стівен Ковлі[en] (Імперський коледж Лондона), «за керівництво програмою термоядерного синтезу у магнітному полі у Великій Британії та Калхемською лабораторією[en]»
- 2013 Лін Еванс[en], «за керівництво проєктом великого адронного колайдера»[17]
- 2014 Ґергард Матерлік[en], «за лідерство у створенні провідної світової лабораторії в Diamond Light Source[en]»[18]
- 2015 Теджиндер Вірді[en], «за керівництво експериментом з компактним мюонним соленоїдом (CMS) на Великому адронному колайдері (LHC)»
- 2016 Г’ю Монтгомері[en], «за його лідерство в Національному прискорювальному центрі імені Томаса Джефферсона та видатні дослідження у фізиці високих енергій»[19][20]
- 2017 Девід Чарльтон[en], «за лідерство в експериментальній роботі над електрослабкою стандартною моделлю, починаючи з вивчення розпадів Z-бозонів на LEP і закінчуючи відкриттям бозона Хіггса на LHC»[21]
- 2018 Мішель Догерті, «за її наукове керівництво дослідженнями, проведеними з магнітометром Кассіні на Сатурні та дослідницькою групою Європейського космічного агентства (ESA) JUICE, що призвело до вибору місії для дослідження околиць Юпітера»[22]
- 2019 Енн-Крістін Девіс[en], «за її видатну підтримку та лідерство у фізиці, особливо для жінок та осіб нетрадиційної орієнтації, за її лідерство у спільноті космології елементарних частинок у Великій Британії та її гендерну лідерську роль».
- 2020 Джон Ллевеллін Кольєр (англ. John Llewellyn Collier), «за стале лідерство та стратегічний розвиток багатопрофільного Центрального лазерного центру Великої Британії та його новаторські розробки в галузі лазерів високої пікової потужності та високоенергетичних лазерів високої середньої потужності»
- 2021 Ієн Чепмен[en], «за видатне керівництво Управлінням з атомної енергії Великої Британії та провідним у світі центром досліджень і технологій термоядерного синтезу Joint European Torus, а також за прогрес, досягнутий у фізиці плазми, експериментах з дейтерієм-тритієм, робототехніці та нових матеріалах»
- 2022 Пітер Томпсон[en], «за видатне керівництво Національною фізичною лабораторією та сталий вплив метрології на процвітання та якість життя Великої Британії»
- 2023 Белінда Вілкс[en], «за видатне керівництво на посаді директора Рентгенівського центру Чандра (Chandra X-ray Center), підтримку роботи, експлуатації та зв'язків з громадськістю провідної рентгенівської обсерваторії NASA, а також значний внесок у наше розуміння квазарів»
Remove ads
Див. також
- Список нагород з фізики[en]
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads