Медведь Олександр Васильович

Олекса́ндр Васи́льович Медве́дь (нар. 16 вересня 1937, Біла Церква — 2 вересня 2024) — український та білоруський борець вільного стилю радянських часів, трикратний олімпійський чемпіон, багаторазовий чемпіон світу, Європи та СРСР. 1962 — заслужений майстер спорту СРСР. Нагороджений орденом Леніна, 1970 — орденом Трудового Червоного Прапора, трьома орденами «Знак Пошани» — 1964, 1969 та 1985 роки, 1975 — Олімпійським орденом та призом «За шляхетність в спорті». 1975 року нагороджений Почесним знаком ЦК ВЛКСМ, 1975 — почесний громадянин Мінська, 1979 — заслужений тренер БРСР, 1984 — заслужений тренер СРСР.^[4] Включений до Зали слави Міжнародної федерації об'єднаних стилів боротьби (FILA).^[5]

Медведь Олександр Васильович біл. Аляксандр Васілевіч Мядзведзь
Загальна інформація
Громадянство	СРСР  Білорусь
Місце проживання	Мінськ
Народження	16 вересня 1937(1937-09-16)[1][2]  Біла Церква, Київська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	2 вересня 2024(2024-09-02)[3] (86 років)  Мінськ, Білорусь
Зріст	190 см
Вага	120 кг
Alma mater	Q116998529?
Спорт
Країна	СРСР →  Білорусь
Вид спорту	спортивна боротьба[d]
Дисципліна	боротьба
Спортивне звання	заслужений майстер спорту
Тренери	Pavel Grigoryevd і Q28500489?
Тренує	Олімпійська збірна Білорусі по вільній боротьбі
Нагороди Заслужений майстер спорту СРСР Заслужений тренер СРСР
Медведь Олександр Васильович у Вікісховищі

Спортивні нагороди
Представник СРСР
Олімпійські ігри
Золото	1964 Токіо	боротьба
Золото	1968 Мехіко	боротьба
Золото	1972 Мюнхен	боротьба
Чемпіонат світу
Золото	1962, Толедо	боротьба
Золото	1963, Софія	боротьба
Золото	1966, Толедо	боротьба
Золото	1967, Нью-Делі	боротьба
Золото	1969, Мар-дель-Плата	боротьба
Золото	1970, Едмонтон	боротьба
Золото	1971, Софія	боротьба
Чемпіонат Європи
Золото	1966, Карлсруе	боротьба
Золото	1968, Скоп'є	боротьба
Золото	1971, Софія	боротьба
Золото	1972, Катовиці	боротьба

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Медведь.

Життєпис

Народився Олександр Медведь 16 вересня 1937 року в місті Біла Церква.^[6] Дитячі і шкільні роки Олександра пройшли в рідному місті.

Після закінчення школи працював на заводі, вивчився на слюсаря-монтажника, служив в Радянській армії. В армії і почав займатися боротьбою. Вже через місяць занять виграв першість Білоруського військового округу. Після демобілізації оселився в Білорусі, закінчив Вищу школу тренерів, по тому вчився у Мінському інституті фізичної культури. Наставниками були Павло Васильович Григор'єв і Болеслав Михайлович Рибалко.

В 1964, 1968 та 1972 роках ставав олімпійським чемпіоном з вільної боротьби — кожного разу в іншій ваговій категорії — напівважкій, важкій та абсолютній відповідно.

Сім разів — в 1962, 1963, 1966, 1967, 1969, 1970 та 1971 роках ставав чемпіоном світу.

Чотириразовий чемпіон Європи — у 1966, 1968, 1971 та 1972 роках.

Дев'ятиразовий чемпіон СРСР — протягом 1961—1970 років.

1962 року після першого здобуття звання чемпіона СРСР йому присвоюється звання заслуженого майстра спорту.

1964 року після перемоги на Олімпіаді нагороджений орденом Леніна.

В фіналах престижних змагань вісім разів обігрував одного й того ж спортсмена — Османа Дуралієва.

1970 року з Федерацією боротьби Республіки Білорусь разом з Комітетом по фізичній культурі та спорту при РМ БРСР заснував міжнародний турнір з вільної боротьби на призи О. В. Медведя.1994 року турніру присвоєна вища категорія міжнародних змагань — Гран-прі.

1972 року на церемонії відкриття Олімпіади в Мюнхені ніс прапора СРСР.

1980 року при відкритті Олімпіади був вдостоєний честі прочитати Олімпійську клятву від імені суддів.

Після закінчення спортивної кар'єри працював в Мінському радіотехнічному інституті доцентом, одночасно був тренером по боротьбі.

Після зникнення з мапи світу СРСР став віце-президентом НОК Білорусі та тренером олімпійської збірної Білорусі по вільній боротьбі.

2001 року визнаний найкращим спортсменом Білорусі 20 сторіччя.

При відкритті Олімпійських ігор 2004 року в Афінах ніс прапор Білорусі.

2005 року визнаний найкращим борцем вільного стилю в історії спорту та введений в Залу спортивної слави боротьби.

Написав дві книги по боротьбі.

Сім'я

Батько — Медведь Василь Зіновійович (1909), працював лісником, мати — Марія Хомівна (1911). Одружений, дружина — Медведь Тетяна Степанівна (1940), інженер за фахом.^[6] У подружжя двоє дітей — дочка Медведь Олена Олександрівна (1960) та син Ведмідь Олексій Олександрович (1967), є внуки, правнуки. Син Олексій — також борець, володар Кубка світу.

Нагороди, звання та призи

Нагороди

• 1964 — Орден Леніна;
• 1964 — Орден «Знак Пошани»;
• 1970 — Орден Трудового Червоного Прапора;
• 1969 — Орден «Знак Пошани»;
• 1975 — Олімпійський орден;
• 1985 — Орден «Знак Пошани»;

Призи

• 1975 — приз «За шляхетність в спорті»;

Звання

• 1962 — Заслужений майстер спорту СРСР;
• 1979 — Заслужений тренер БРСР;
• 1984 — Заслужений тренер СРСР;
• 1975 — Почесний громадянин Мінська;
• 1975 — Почесним знак ЦК ВЛКСМ;