Межигір'я (Чортківський район)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Межигір'я.

Межигі́р'я — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. До 2020 року підпорядковане Устє-Зеленській сільській раді.

село Межигір'я
Церква Покрови Пресвятої Діви Марії Церква Покрови Пресвятої Діви Марії
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Монастириська міська територіальна громада
Код КАТОТТГ	UA61060310270038150
Основні дані
Перша згадка	XVI ст.
Колишня назва	Міжгір'я
Населення	221 (2014)[1]
Територія	3.05 км²2.621
Густота населення	72.46 осіб/км²
Поштовий індекс	48341
Телефонний код	+380 3555
Географічні дані
Географічні координати	49°2′58″ пн. ш. 24°58′3″ сх. д.
Водойми	р. Горожанка
Найближча залізнична станція	Дубівці
Місцева влада
Адреса ради	48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, буд. 19
Карта
Межигір'я
Межигір'я
Мапа
Межигір'я у Вікісховищі

Розташоване на річці Горожанка (ліва притока Дністра) на заході району, за 22 км від центру громади і за 19 км від найближчої залізничної станції Дубівці (Галицький район, Івано-Франківська область). Географічні координати: 49° 03′ північної широти і 24° 58′ східної довготи. Територія — 3,05 км².

Історія

Назва поселення походить від місця розташування — між горами.

Відоме від XVI ст.

1904 року велика земельна власність належала Х. Ваттенбергу.

У Першій світовій війні в Легіоні УСС служили Василь Протас, Олексій Чучук. В УГА воювали Степан Жилавий (нар. 1892), Яків Павелко (нар. 1894), Василь (нар. 1895) та Йосип (нар. 1893) Рущаки, Петро Стойковський (нар. 1895).

Протягом 1920–1939-х роках у селі діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», Народний дім, збудований у 1926—1927 рр., кооперативна крамниця і молочарня, аматорський гурток, хор.

У 1930-х роках у селі створено підпільні структури ОУН. Особливо активно діяла молодіжна ОУН, борючись проти польської влади, а потім проти більшовиків.

Від вересня 1939 р. село — під радянською владою, яка переслідувала національно свідому молодь.

Від 4 липня 1941 р. до 23 липня 1944 р. Межигір'я — під нацистською окупацією.

Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинули: Василь Сталюсь (1904—1945), Петро Чучук (1918—1945), Яким Шеленко (1907—1945); пропали безвісти: Франко Борецький (нар. 1919), Василь Грона (нар. 1919), Роман (нар. 1910) і Яким (1908—1945) Рущаки.

У 1947 року на подвір'ї Степана Борецького в криївці перебувало два хлопці та дівчина, за доносом місцевого сексота повстанців викрито і вбито. Органи НКВС і МДБ репресували понад 100 осіб із села, серед них: Антон (1883—1954) та Анастасія (1880—1972) Ботюки, Михайло Галушка (нар. 1930), родини Подлецьких, Рущаків, Чучуків, Шумегів та інші.

У 1957 та 2008 роках село внаслідок повені підтоплене.

Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Монастириського району, село увійшло до складу Чортківського району^[3].

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610711, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

• зареєстровано 146 виборців, явка 77,40%, найбільше голосів віддано за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 30,36%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 22,32%, за «Європейську Солідарність» — 16,96%.^[4] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримала Алла Стечишин (самовисування) — 53,00%, за Миколу Люшняка (самовисування) — 16,00%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 10,00%^[5].

Релігія

• церква Покрови Пресвятої Богородиці (1865, дерев'яна, УГКЦ).

Пам'ятки

Насипана символічна могила Борцям за волю України (1990).

Соціальна сфера

На початку XX століття побудовано школу, до 1919 року вона була українська, згодом — утраквістична (двомовна). До 2000-их^[6] діяла загальноосвітня школа I ступеня. Нині учні та дошкільнята на навчаються в Усті-Зеленому^[6].

Працюють клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, торгові заклади.

Землі обробляє ТзОВ «Лемківська мрія».

Населення

У 1880 році в Межигір'ї проживало 532 українці, 146 поляків, 26 євреїв, у 1900 — 756 українців, 180 поляків, 51 єврей.

У 2014 році в селі було 117 дворів.

Чисельність населення, осіб
1880	1900	1921	1931	1939	1959	1970	1976	1979	1989	2001	2003	2011	2012	2014	2015
704[1]	987[1]			1200[6]			756[6]			329[7]			242[6]	221[1]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[8]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	345	99.42%
російська	2	0.58%
Усього	347	100%

Відомі люди

Народилися

• Мар'ян Миськів (1947) — український вчений у галузі кристалохімії неорганічних сполук, доктор хімічних наук, професор Львівського національного університету імені Івана Франка.
• Володимир Рущак (1938—1999) — український лікар, учений у галузі медицини.
• Тарас Рущак (нар. 1950) — український інженер-механік, підприємець, громадський діяч.

Відвідували

• Віктор Ющенко (у 2008)^[6]
• Юлія Тимошенко (у 2008)^[6]

Галерея

• 
  Знак при в'їзді в село
• 
  Клуб
• 
  Статуя Божої Матері
• 
  Капличка
• 
  Символічна могила Борцям за волю України
• 
  Пам'ятний хрест.
• 
  Автобусна зупинка