Мельничайко Володимир Ярославович

Мельничайко Володимир Ярославович (11 листопада 1931, село Кам'янка, Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна — 10 серпня 2020, м. Тернопіль^[1]) — український мовознавець, доктор педагогічних наук (1989), професор (1990).

Мельничайко Володимир Ярославович
Народився	11 листопада 1931(1931-11-11) (93 роки) с. Кам'янка, Теребовлянський р-н, Тернопільська. обл., Україна
Місце проживання	Тернопіль
Країна	Україна
Діяльність	педагог
Alma mater	Чернівецький державний університет
Галузь	Мовознавство
Заклад	Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка
Вчене звання	Професор
Науковий ступінь	Доктор педагогічних наук
Мельничайко Володимир Ярославович у Вікісховищі

Життєпис

Вищу освіту здобув на філологічному факультеті Чернівецького державного університету (у 1954 році). Працював учителем української мови та літератури Сидорівської середньої, Підгаєцької вечірньої шкіл, Струсівської школи-інтернату і заступником директора з навчальної роботи в загальноосвітній Коропецькій середній школі-інтернаті. Після закінчення заочної аспірантури в Науково-дослідному інституті педагогіки та захисту кандидатської дисертації (у 1969 році) з 1970 року працював старшим викладачем Чернівецького університету, у 1971—1980 роках — доцентом кафедри української мови Рівненського державного педагогічного інституту (нині — гуманітарний університет), доцентом Житомирського державного педагогічного інституту. Упродовж 1981—2003 років — завідувач кафедри української мови, згодом кафедри методики викладання української мови і культури мовлення Тернопільського державного педагогічного інституту (нині — Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка).

Докторську дисертацію на тему «Теорія і практика формування синтаксичного ладу писемного мовлення учнів у школі» захистив у 1989 році. У 2003—2014 роках працював професором кафедри методики викладання української мови і культури мовлення, кафедри журналістики Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Статті публікував у журналах «Українська мова і література в школі», «Дивослово», «Урок української», «Мовознавство», «Початкова школа», «Російська мова в школі», в «Наукових записках» Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка (серії — «Педагогіка», «Мовознавство», «Літературознавство», «Історія»), у збірниках матеріалів багатьох конференцій (всесоюзних, всеукраїнських, регіональних) в «Записках» Товариства наукових викладів імені Петра Могили, в газетах «Літературна Україна», «Русалка Дністрова» та ін.

В. Я. Мельничайко керував роботою аспірантів та студентів, працював над кафедральною науково-дослідною темою «Шляхи підвищення ефективності навчання української мови в освітніх закладах різних рівнів». Ним створено наукову школу української лінгводидактики середньої та вищої ланки навчання. Підготував 10 кандидатів педагогічних наук. Працював у спеціалізованих радах при Київському державному педагогічному інституті, Херсонському державному університеті. Був дійсним членом спеціалізованої ради при Тернопільському національному педагогічному університеті імені В. Гнатюка (Д58.053.01). Виступав опонентом на захисті докторських і кандидатських дисертацій з методики навчання української мови.

Проводив заняття з методики викладання української мови в загальноосвітній школі та вищих навчальних закладах, з лінгвістичного аналізу художнього тексту, вів спецкурси «Відомості про текст в шкільному курсі української мови» та «Позакласна робота і факультативні заняття з мови», читав лекції на методичні теми в інституті післядипломної освіти (раніше — інститут підвищення кваліфікації вчителів).

Володимир Ярославович Мельничайко помер 10 серпня 2020 року в Тернополі.

Публікації

У творчому доробку вченого до 200 наукових праць^[2] з методики мови, стилістики, лінгвістичного аналізу художнього тексту.

З них — три одноосібні монографії:

• Робота над граматичними синонімами на уроках української мови в IV—VII класах. — К.: Рад. школа, 1975. — 144 с.;
• Творчі роботи на уроках української мови: Конструювання. Редагування. Переклад. — К.: Рад. школа, 1984. — 223 с. [Архівовано 6 березня 2022 у Wayback Machine.];
• Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови. — К.: Рад. школа. 1986. — 168 с. [Архівовано 11 листопада 2016 у Wayback Machine.]

Чотири колективні монографії (у співавторстві):

• Мовознавство і школа. — К.: Наукова думка, 1981. — 220 с. (розділ «Лінгвістичні основи викладання української мови». — с. 22-123);
• Удосконалення змісту і методів навчання української мови. — К.: Рад. школа, 1982. — с. 216. (співавтори — М. І. Пентилюк, Л. П. Рожило);
• Методика вивчення української мови в школі. — К.: Рад. школа, 1987. — с. 246 (співавтори — О. М Бєляєв, М. І. Пентилюк, Г. Р. Передрій, Л. П. Рожило);
• Теорія і практика лінгвістичного аналізу художнього тексту. — Тернопіль: Лілея, 1997—172 с. (співавтори — М. П. Крупа, Л. М. Невідомська, Н. Л. Дащенко та ін.).

Посібники для учнів, абітурієнтів і студентів:

• Види мовного розбору. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 1998, 2007. — 144 с. [Архівовано 11 листопада 2016 у Wayback Machine.];
• Уроки рідної мови. 11 клас. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2000, 2006. — 166 с.;
• Українська мова. Довідник для учнів 5-11 класів та абітурієнтів. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 1998, 2007. — 144 с.;
• Уроки рідної мови. 7 клас. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2002. — 147 с.

Статті у науково-методичних журналах, наукових записках університетів, збірниках матеріалів конференцій.

Виступав у місцевій пресі та по обласному радіо з питань функціонування української мови та культури мовлення.