Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Олекса́ндр Са́вич Мельничу́к (12 липня 1921, с. Писарівка, тепер Кодимського району Одеської області — 19 березня 1997, Київ) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1965, професор з 1966, член-кореспондент АН СРСР з 1981, академік НАН України з 1985.
Мельничук Олександр Савич | |
---|---|
Народився | 12 липня 1921 Писарівка, Балтський повіт, Одеська губернія, Українська СРР |
Помер | 19 березня 1997 (75 років) Київ, Україна |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | Українська Радянська Соціалістична Республіка СРСР Україна |
Діяльність | мовознавець, українознавець, лексикограф |
Галузь | мовознавство , українська[1] , українознавство[1] , слов'янські мови[1] , порівняльна лінгвістика[1] , етимологія[1] і лексикологія[1] |
Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] |
Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] (1965) |
Науковий керівник | Булаховський Леонід Арсенійович і Калинович Михайло Якович |
Відомі учні | Скляренко Віталій Григорович |
Знання мов | українська[1] і російська[1] |
Заклад | Інститут мовознавства імені О. О. Потебні Національної академії наук України |
Членство | Академія наук СРСР і НАНУ |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Чоловік української мовознавиці Віри Коломієць[2].
У 1947 році закінчив Київський університет.
З 1950 року працював в Інституті мовознавства НАН України (з 1961 — завідувач відділу загального і слов'янського мовознавства).
Академік-секретар Відділення літератури, мови і мистецтвознавства НАН України (1971—1978), голова Комітету наукової термінології при Президії НАН України (1987—1992), відповідальний редактор журналу «Мовознавство» (1987—1993).
У 1990-х роках був членом редколегії журналу рос. «Известия Академии Наук СССР. Серия літератури и язика»[2].
Працював у мовних галузях загального та індоєвропейського мовознавства, славістики, української та російської мов. Керував підготовкою фундаментального семитомного «Етимологічного словника української мови», створив школу українських етимологів.
Похований у м.Київ на Байковому кладовищі.
За словами колег, Мельничук у своїх дослідженнях йшов шляхом узагальнень від праць, пов'язаних безпосередньо з синхронічною україністикою, до етимологічних і загальнолінгвістичних, від загальнославістичних до загальноіндоєвропеїстичних.
Новим було бачення Мельничука філософських проблем мовознавства, зокрема таких, як мова і мислення, система і структура мови, мова як знакова система.
Багато уваги вчений приділяв питанню розвитку мови. У статті «Розвиток мови як реальної системи» (1981) та в інших працях розвиток мови розглядав через призму її системності й дійшов таких висновків:
Будучи видатним теоретиком порівняльно-історичного мовознавства, Мельничук, як і Шлейхер, переконаний у реальності реконструйованих мовних праформ, тому він залучав до ширших порівнянь не тільки зафіксовані писемністю форми, а й реконструйовані. Це дало йому змогу вийти за межі окремих мовних родин, поглибити доісторичну перспективу мовознавства і висунути ідею спорідненості всіх мов світу, їхнього походження від єдиної прамови людства, про що йдеться в його фундаментальній праці «Про всезагальну спорідненість мов світу» (1991).
Учений сформулював п'ять принципів дослідження віддаленої (міжродинної) спорідненості мов:
Видатним теоретиком був Мельничук і в галузі україністики та славістики. У монографії «Розвиток структури слов'янського речення» він детально простежив еволюцію речення в слов'янських мовах від найдавніших часів до наших днів, а в академічному підручнику «Сучасна українська літературна мова. Синтаксис» дав ґрунтовний опис синтагматичного членування українського речення.
Крім цього, Мельничук був співавтором і редактором праць:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.