Мень Анатолій Володимирович

Анатолій Володимирович Мень (1927-2011) — радянський і український радіоастроном, співробітник Радіоастрономічного інституту НАНУ, член-кореспондент НАНУ (1988), лауреат Премії НАНУ ім. С. Я. Брауде (2019)^[2].

Анатолій Володимирович Мень
Народився	23 липня 1927(1927-07-23) Харків
Помер	23 серпня 2011(2011-08-23) (84 роки) Харків
Місце проживання	Харків
Країна	Україна
Національність	єврей[1]
Діяльність	науковець
Галузь	радіоастрономія
Вчене звання	професор (1971)
Науковий ступінь	доктор технічних наук (1965)
Членство	член-кореспондент НАНУ (1988)
Нагороди	Премія ім. С. Я. Брауде (2007)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мень.

Біографія

Народився в Харкові 23 липня 1927 року^[3][4].

1949 року закінчив Харківський електротехнічний інститут (тепер у складі НТУ «Харківський політехнічний інститут») за фахом «радіотехніка»^[4].

У 1949—1955 роках працював у Харківському фізико-технічному інституті. 1954 року захистив кандидатську дисертацію^[4].

З 1955 року працював в Інституті радіофізики та електроніки АН України. 1958 року здобув вчене звання старшого наукового співробітника. 1964 року захистив докторську дисертацію «Антенно-фідеральні пристрої і техніка СВЧ»^[4]. У 1963–1966 був завідувачем лабораторією антен і радіоастрономічної апаратури, потім з 1966 – завідувачем відділу радіо­астрономічних антен і радіоапаратури^[3]. 1971 року отримав вчене звання професора^[4].

З 1985^[4][5] або 1986^[3] року працював в Радіоастрономічному інституті НАН України. До 2000 року був завідувачем відділу декаметрових радіотелескопів і інтерферометрів, потім в 2000-2011 роках працював в тому ж відділі старшим науковим співробітником^[3].

Викладав загальні і спеціальні курси в Харківському національному університеті радіоелектроніки^[4].

Наукові результати

У 1949—1959 роках Мень досліджував поширення радіохвиль над морською поверхнею з ціллю підвищення точності та чутливості радіолокаторів. 1959 року переключився на дослідження в області декаметровій радіоастрономії^[4].

Спільно з академіками Брауде, Литвиненком і Коноваленком провів велику дослідницьку роботу з вимірювання низькочастотного космічного випромінювання різних об'єктів Всесвіту за допомогою радіотелескопа УТР-2 та створеного на його основі радіоінтерферометра УРАН. Зокрема, в міжзоряному середовищі вдалось виявити високозбуджені атоми з рекордними головними квантовими числами, більшими за 1000^[4].

Мень і Брауде провели повний огляд дискретних джерел в декаметровому діапозоні в полосі зі схиленнями 50°<δ<60°^[4].

Під керівництвом Меня було захищено 12 кандидатських і 2 докторських дисертації^[4].

Відзнаки

• Державна премія СРСР (1977)^[3]
• Державна премія України в галузі науки і техніки (1997)^[6]
• Заслужений діяч науки і техніки України (1997)^[3]
• Почесна грамота Верховної Ради України (2005)^[4]
• 2007 — Премія НАНУ імені С. Я. Брауде за цикл робіт «Нові напрями радіоастрономічних досліджень» (спільно з Олександром Коноваленком і Леонідом Литвиненком)^[2].