Мері Е. Бранков

Мері Елізабет Бранков^[4] (нар. 1961)^[5] — американська молекулярна біологиня та імунолог. Вона відома завдяки відкриттю гену, який пізніше отримав назву FOXP3 і став ключовим для сучасної біології регуляторних Т-клітин. Цей ген був визначений у мишей з синдромом скерфі (scurfy), який обумовлений дефектом у цьому гені^[6].

Мері Е. Бранков
англ. Mary Elizabeth Brunkow
Народилася	1961[1]
Країна	США
Діяльність	молекулярний біолог, імунологиня
Alma mater	Принстонський університет[2] Вашингтонський університет[3]
Галузь	імунологія, молекулярна біологія і генетика
Заклад	Institute for Systems Biologyd UCB Celltechd
Науковий ступінь	доктор філософії
Науковий керівник	Shirley M. Tilghmand
Нагороди

У 2025 році Мері Е. Бранков отримала Нобелівську премію з фізіології або медицини спільно з Фредом Рамсделлом та Сімоном Сакаґуті за відкриття, що стосуються периферійної толерантності імунної системи^[7][8].

Раннє життя та освіта

Мері Е. Бранков народилася в 1961 році в Портленді (штат Орегон)^[9][10]. В 1979 році закінчила римо-католицьку школу для дівчат Академію Святої Марії в Портленді^[10].

Далі навчалася в Університеті Вашингтона, де отримала ступінь бакалавра з молекулярної та клітинної біології в 1983 році^[11]. В 1991 році захистила дисертацію «Expression and function of the H19 gene in transgenic mice» та отримала ступінь доктора філософії з молекулярної біології в Принстонському університеті^[12]. Її науковим керівником була молекулярна біологиня Ширлі М. Тілгман^[13].

Кар'єра

У 1990-х роках Мері Е. Бранков працювала дослідником у британській біотехнологічній компанії Celltech у Ботеллі (штат Вашингтон), де вона з Фредом Рамсделлом зробили відкриття щодо FOXP3, за яке отримали Нобелівську премію^[7]. Пізніше Мері Е. Бранков стала старшим програмним менеджером в некомерційній дослідницькій установі Інституті системної біології в Сіетлі^[14]

Дослідження

Мері Е. Бранков є співавтором статті, опублікованої в журналі Nature Genetics у 2001 році, в якій вперше ідентифіковано продукт гена scurfy, спочатку названий scurfin, а пізніше відомий як FOXP3, і пов'язано дефект цього гена зі смертельним лімфопроліферативним захворюванням у мишей^[6][15].

У найцитованішій роботі Мері Е. Бранков була описана локалізація дефекту scurfy у гені FOXP3 та показано, що втрата цього транскрипційного фактора призводить до неконтрольованої активації Т-клітин та летальної лімфопроліферації, що зробило FOXP3 ключовим регулятором периферійної імунної толерантності, опосередкованої регуляторними Т-клітинами^[6][16]. Завдяки ідентифікації гену FOXP3 стало зрозуміло як імунна система стримує автореактивність, тобто не пошкоджує клітини власного організму, без тимусу. Це дало початок низці досліджень про розвиток та функціонування регуляторних Т-клітин^[17][18]. Далі це призвело до відкриття антисклеростинової терапії, включаючи ромосозумаб, який схвалено регуляторними органами та широко представлено у медичній літературі^[19][20].

Відзнаки та нагороди

6 жовтня 2025 року Нобелівська асамблея в Каролінському інституті в Стокгольмі оголосила, що Мері Е. Бранков, Фред Рамсделл та Сімон Сакаґуті розділять Нобелівську премію з фізіології та медицини за відкриття, що стосуються толерантності периферичної ланки імунітету.^[21][22] Вона стала чотирнадцятою жінкою-лауреатом Нобелівської премії в категорії медицини.