Метаонтологія

Метаонтологія — філософська дисципліна, яка вивчає онтологію. Мета метаонтології полягає в тому, щоб прояснити, що таке онтологія, її головне питання, методологія онтології і як інтерпретувати значення онтологічних заяв, що саме роблять так звані онтологи, коли вони займаються онтологією.^[1][2]

Історія

Назва з'явилася в 1998 році з виходом статті Пітера ван Інвагена "Метаонтологія". Виділення метаонтології в окрему дисципліну, поява підручників та університетських навчальних курсів по ній з'явилися недавно, але філософи задавали метаонтологічні питання і раніше. Наприклад, родоначальник сучасної аналітичної онтології У. Куайн займався питаннями метаонтології, хоч і не використовував даний термін.^[3]

Основні парадигми

Класифікація Євгена Кононова

Євген Кононов пропонує охарактеризувати метаонтологічні парадигми через центральне для них онтологічне питання і те, чи є пошук відповідей на нього важким завданням:

Неокуайнівська парадигма (ортодоксія)

Теорії Пітера ван Інвагена та Теодора Сайдера.

1. Головне онтологічне питання: що є?

2. Пошук відповіді на нього є важким завданням (інфляційна позиція).

Неокарнапівська парадигма

Теорії Елі Хірша та Емі Томассон.

1. Головне онтологічне питання: що є?

2. Пошук відповіді на нього є легким завданням (дефляційна позиція).

Плюралістська парадигма

Теорії Кріса Макденієла та Теренса Парсонса.

1. Головне онтологічне питання: що і як є та/або існує?

2. Пошук відповіді на нього є важким завданням (інфляційна позиція).

Неоарістотелівська парадигма

Теорії Джонатана Шаффера та Кіта Файна.

1. Головне онтологічне питання: що у чому базується?

2. Пошук відповіді на нього є важким завданням (інфляційна позиція).^[3]

Класифікація Джонатана Шаффера

Парадигми можна класифікувати методом Джонатана Шаффера. Він поділяв метаонтологічні теорії залежно від їхнього погляду на онтологічну (метафізичну) структуру реальності. Таких варіантів структури він виділяв три:

1. Плоска структура: мета метафізичного дослідження - складання неструктурованого списку існуючого.

До цього варінту належить неокуайнівська парадигма і неокарнапівська парадигма.

2. Розподілена структура: мета метафізичного дослідження – 1. встановлення числа категорій; 2. складання списків сутностей із кожної категорії.

До цього варінту належить плюралістська парадигма.

3. Упорядкована структура: мета метафізичного дослідження – встановлення впорядкованої ієрархії, яка генерується з 1. списку субстанцій та 2. списку відносин базування.

До цього варінту належить неоарістотелівська парадигма.^[4][3]

Див. також

• Неокуайнова метаонтологія
• Неокарнапівська метаонтологія
• Плюралістська парадигма
• Неоарістотелівська парадигма
• Метафікціоналізм
• Фігуралізм