Мехмед III

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мехмед.

Мехмед III (Мегмед III; осман. محمد ثالث - Mehmed-i slis; тур. nc Mehmet; 26 травня 1566, Стамбул — 22 грудня 1603, Стамбул)  — тринадцятий османський султан, син Мурада III від Сафіє Султан.

Мехмед III осман. محمد ثالث тур. Üçüncü Mehmet
Прапор 13-й Османський султан
15 січня 1595 – 22 грудня 1603
Попередник:	Мурад III
Наступник:	Ахмед I
Народження:	26 травня 1566  Маніса, Туреччина
Смерть:	22 грудня 1603(1603-12-22)[1][2] (37 років)  Константинополь, Османська імперія
Поховання:	Tomb of Mehmed IIId
Країна:	Османська імперія
Релігія:	іслам
Рід:	Османи[3]
Батько:	Мурад III
Мати:	Сафіє Султан
Діти:	Ахмед I, Мустафа I, Яхія Олександр, Шехзаде Махмуд, Ділруба Султан, Hatice Sultand, Шехзаде Селім, Ayşe Sultand і Beyhan Sultand
Автограф:
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Мехмед народився в травні 1566 в Стамбулі в сім'ї майбутнього османського султана Мурада III і його наложниці Сафіє-султан. Це сталося за правління свого великого прадіда — султана Сулеймана I Кануні, який помер через 3,5 місяці. Сулейман дав йому ім'я Мехмед^[4], так само як і своєму другому синові^[5].

Першим вчителем був Ібрагім Ефенді, а пізніше він навчав Хусейна Ефенді та Мехмеда Азмі Ефенді. 29 травня 1582 року у віці 16 років був обрізаний згідно мусульманської традиції. В грудні 1583 р. призначений батьком санджак-беєм в Манісі, за традицією, що тоді існувала^[6].

Правління

Вступив на престол у 1595 р. і відразу ж, по прибуттю в палац Топкапи, 28 січня наказав стратити 19 своїх молодших братів за законом Фатіха^[7], побоюючись змови з їхнього боку. Їм сказали, що їх ведуть на обрізання, але врешті-решт усіх задушили^[8][9][10]. Той же страх став причиною введення Мехмедом згубного звичаю не давати шехзаде брати участь в управлінні державою за життя батька (як це робилося до тих пір), а тримати їх в Топкапи, на території султанського палацу^[11].

На початку правління Мехмеда III в Стамбулі був затриманий, а потім і безслідно щез, московський посол Данило Ісленьев^[12]. Правління султана Мехмеда відзначено повстанням джелялі в Анатолії, причиною якого стало в основному скрутне становище населення через політику Високої Порти.

У 1593 році починається Тринадцятилітня війна в Угорщині, приводом до якої послужив розгром австрійським військом турецького загону під фортецею Сисак. Успіхи австрійців на Дунаї, а заодно і вдалий виступ проти Османської імперії волоського князя Міхая Хороброго, викликали в Константинополі повстання народу і яничарів. За наполяганням великого візира Дамат Ібрагіма-паші і шейх-уль-ісламу Мехмед III у 1596 році рушив з військом до Угорщини, здобув перемогу в Керестецькій битві, але не зумів нею скористатися і повернувся в Константинополь до свого звичайного життя^[13]. У 1600 році після довгих і невдалих переговорів турки прорвали оборонну лінію Габсбургів, взявши стратегічно важливу фортецю Надьканіжа. Над Віднем знову нависла загроза облоги, і 1601 року Габсбурги спробували повернути Надьканіжа, але безуспішно, проте австрійській армії вдалося взяти Секешфегервар, який турки повернули в 1602 році.

В азійських областях відбувалися визвольні повстання, туди ж вторгалися і перси. Внутрішнє управління було на низькому рівні, так само як і управління військами. У роки правління Мехмеда III прискорюється занепад Османської імперії, і це виразилося в тому, що фактична влада в державі опинилася в руках валіде-султан (матері Мехмеда III — Сафіє). Як писав англійський посол в 1603 році:

... батько [Мехмед III] перебуває під владою старої султанші, його бабусі [Сафіє-султан], і держава валиться, бо вона ніщо не поважає так, як власне бажання отримувати гроші^[14].

У 1600 році збунтувалися сипахи через знецінення монет, якими їм платили платні. Мехмед III наказав таємно стратити їхнього командира Абді-агу і бунт тим самим припинився. Проте в січні 1603 р. збунтувалися яничари, які обєдналися з великим візиром Йемішчі Хасан-паша^[en][en][15] (В жовтні 1603 Мехмед III його стратив^[16]), і вбили кизлар-агу Газанфера, слугу Сафіє-султан^[17]. Ага яничар погрожував переворотом і солдати могли скинути та змінити падишаха на престолі^[17].

Смерть

Султан Мехмед III помер в ніч з 21 на 22 грудня 1603 р.^[18] Саме з його смерті починається нестабільність та період занепаду Османської держави, що тривав до 1630-х років.

Сім'я

• Халіме Султан^[19] — перша наложниця. Матір Мустафи I і за однією з версій — шехзаде Махмуда. Також, народила одну доньку, точне імя якої не відоме.

• Хандан Султан^[20] — наложниця. Народила як мінімум одного сина — Ахмеда I.
• Також, як стверджує Ентоні Алдерсон, була ще одна наложниця Мехмеда — Махпейкер^[21]

Діти

Сини:

• Шехзаде Селім (бл.1585^[22] - помер 20 квітня 1597 від скарлатини^[23])
• Шехзаде Махмуд (бл. 1587 - 1/7 червня 1603) - спадкоємець престолу (з квітня 1597). Мав велику популярність серед яничар з 15-ти років. Через це та пророцтво, що його батько помре через півроку і старший син Мехмеда III зійде на престол, Мехмед III наказав стратити сина чотирьом глухонімим катам^[24][25].
• Ахмед I
• Мустафа I

Дочки:

• дочка (пом. 1628)
• дочка — була одружена з Тириакі Хасаном-пашою (пом. 1611).
• дочка — з листопада 1604 року було одружена з Мірахуром Мустафою-пашею (пом. 1610)^[26].
• дочка — з 10 лютого 1612 року було одружена з Махмудом-пашею (пом. 1643), сином Джігалазаде Юсуфа Синана-паші і його другої дружини — дочки Айше Хюмашах-султан^[27].
• Дільруба Султан — (бл. 1594 —1623) Повнорідна сестра султана Мустафи I. З 1617 року була одружена з Кара Давут-пашею^[28] (пом. 8 січня 1623), який прославився вбивством онука Мехмеда III — султана Османа II. У шлюбі народився син, якого, за деякими даними, планували зробити султаном, змістивши душевнохворого Мустафу I^[29].
• дочка — була одружена з Алі-пашею (пом. 1617)^[30].

У культурі

Султан Мехмед III частково згадується на початку першої серії турецького серіалу «Величне століття. Нова володарка». Зображено його масове братовбивство та страта шехзаде Махмуда. Пізніше, в серіалі згадується, що султана отруїли^[31].