Мечеть-медресе султана Баркука

Мечеть-медресе султана Баркука, або Мечеть-медресе-ханка Аз-Захіра Баркука (араб. مسجد ومدرسة وخانقاه الظاهر برقوق) — це релігійний комплекс в Ісламському Каїрі, історичному середньовічному районі столиці Єгипту. Він був зведений за наказом султана Аз-Захіра Баркука як школа для релігійної освіти у чотирьох ісламських правових школах, до складу якої входять мечеть, медресе, мавзолей і ханака. Комплекс будувався у 1384—1386 роках н. е. (786—788 рр. за гіджрою), при цьому купол був доданий останнім. Це була перша архітектурна споруда, зведена під час правління черкеської (Бурджитської) династії Мамлюкського султанату.

Мечеть-медресе султана Баркука
Інтер'єр із сахном і чотирма айванами
30°03′0.6″ пн. ш. 31°15′40.5″ сх. д.
Тип споруди	мечеть
Сучасний статус	використовується
Розташування	Єгипет, Африка, Каїр
Архітектор	Ахмад ат-Тулуні
Інженер	Джаркаса аль-Халілі
Засновник	аз-Захір Баркук
Початок будівництва	1384
Кінець будівництва	1386
Стиль	Мамлюцька архітектура(інші мови)
Належність	іслам
Стан	частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d]
Мечеть-медресе султана Баркука (Єгипет)
Мечеть-медресе султана Баркука у Вікісховищі

Комплекс розташований у традиційному районі на вулиці аль-Муїзз^[1][2]. Разом із комплексом султана Калауна та медресе ан-Насіра Мухаммада, з якими він межує, ця споруда утворює один із найбільших ансамблів монументальної мамлюкської архітектури в Каїрі, у частині вулиці аль-Муїзз, відомій як Бейн аль-Касрейн(інші мови).

Покровитель та історичний контекст

Інтер'єр молитовної площі 1867 року

Аз-Захір Баркук відомий як перший султан Каїра з «Бурджитської» гілки мамлюків. Він був черкеським рабом, купленим мамлюцьким еміром Ялбугою аль-Умарі, який правив Каїром від імені султана Шабана. Як і багато інших мамлюків того часу, Баркук проходив військовий вишкіл в черкеських казармах, розташованих у Каїрській цитаделі^[3]. Під заступництвом Ялбуги Баркук набув значного впливу в державі та став ключовою фігурою в період хаосу та внутрішніх конфліктів, що настали після насильницької загибелі спочатку Ялбуги, а потім і султана Шабана. Зрештою, Баркук отримав достатньо підтримки, щоб скинути з трону султана Хаджжі, сина Шабана, який ще був дитиною, і самому посісти престол у 1382 році^[4]. Після сходження на трон він переважно набирав до своїх лав мамлюків черкеського походження, і саме ця група домінувала в султанаті аж до його падіння під натиском Османської імперії. Оскільки вони проживали та тренувалися здебільшого в Каїрській цитаделі, їх називали «Бурджитськими» мамлюками, що означає «мамлюки вежі».

Вид на комплекс Barquq в оточенні вулиці Аль-Муїз

Попри зміну династії, архітектура, яку зводив Баркук, зберігала спадкоємність із попередніми мамлюкськими будівлями. Його комплекс має важливі подібності у формі та плануванні з ранішою, значно більшою релігійною спорудою султана Хасана, хоча компоненти були розміщені по-іншому, щоб відповідати новій локації^[5]. Баркук спорудив свій комплекс в одному з найпрестижніших місць Каїра — Бейн аль-Касрейн(інші мови), названому так через розташовані тут раніше королівські палаци Фатімідського халіфату(інші мови) (які поступово були замінені на релігійні споруди та мавзолеї аюбідських і мамлюкських султанів). Його будівля знаходиться безпосередньо поруч із медресе ан-Насіра Мухаммада та поховальним комплексом султана Калауна (обидва були важливими мамлюкськими султанами минулого), утворюючи довгу неперервну лінію монументальних релігійних споруд уздовж цієї вулиці в самому серці Каїра.

Крім того, бувши частиною Бейн аль-Касрейн (вздовж вулиці Аль-Муїзз), мечеть є невіддільною частиною єгипетського суспільства та повсякденного життя його мешканців. Одним із менш відомих її призначень було використання як притулку для виселених сімей у 1970-х роках^[6]. Вулиця, на якій розташована мечеть, надихнула багато мистецьких та літературних творів, найвідомішим з яких є роман «Бейн аль-Касрейн» («Палацова прогулянка») Нагіба Махфуза. Фільм, знятий за мотивами роману, також містить багато кадрів із зображенням мечеті у своєму тлі^[7].

Будівництво

Будівництво медресе та поховального комплексу Баркука розпочалося у грудні 1384 року (Раджаб 786 за ісламським календарем) і завершилося, згідно з написом на його фасаді, у квітні 1386 року (Рабі I 788). Оскільки місце знаходилося в самому серці Каїра, перед початком будівництва довелося знести деякі наявні споруди, включаючи хан або караван-сарай^[8]. Хоча монументи Мамлюків часто будували з використанням примусової праці (наприклад, полонених або підневільних робітників), у випадку будівництва комплексу Баркука повідомлялося, що використовували лише найманих робітників^[8].

Баркук призначив своїм еміром наглядачем за будівництвом Джаркаса аль-Халілі, а архітектором (відповідальним за проєктування) був Ахмад ат-Тулуні^[8]. Ат-Тулуні походив із родини теслярів і каменярів і став одним із небагатьох зодчих того періоду, що досягли великого успіху та визнання. Дві його родички навіть стали дружинами Баркука. Пізніше він збудував для себе мавзолей на Південному кладовищі Каїра^[8]. Джаркас аль-Халілі, який також обіймав посаду начальника султанських стаєнь, збудував знаменитий ринок Хан аль-Халілі(інші мови), що існує й сьогодні.

Опис

Вхідний портал

Ліхтар і склепіння над притвором

Подвір'я (сахн(інші мови)) і сабіль

Як і більшість мамлюкських комплексів, релігійний комплекс Баркука виконував кілька функцій одночасно. Вакфний акт заснування свідчить, що до складу комплексу входять п'ятнична мечеть, медресе, де навчали 125 студентів за чотирма сунітськими мазхабами, а також ханака (монастирська господа) для 60 суфіїв^[8]. Загальний дизайн і декоративне оформлення нагадують більшу та старішу мечеть-медресе султана Хасана^[8][9]. Будівля також містить мавзолей, купол якого добре видно з вулиці. Після завершення будівництва Баркук переніс до нього останки свого батька. Сам Баркук, однак, побажав бути похованим у новому мавзолеї на Північному кладовищі Каїра, і це бажання здійснив його син Фарадж^[8].

На цій же ділянці розташований особняк Закат Хан, будівництвом якого також керував емір Джаркас аль-Халілі^[2].

Зовнішній вигляд

Фасад комплексу був ретельно спроєктований, щоб підкреслити його значущість на вулиці, де вже були інші важливі пам'ятки. Мінарет розташований у північному куті та візуально поєднаний із куполом (що є типовою композицією), а в південному куті знаходиться головний вхідний портал, що виступає як горизонтально, так і вертикально (цей елемент відомий як пиштак)^[8][5][9]. Вздовж верхньої частини стіни розміщено засновницький напис, під яким розташований ряд мукарнасів, а ще один напис із Корану знаходиться на нижчому рівні біля входу. Цей напис має незвичайний каліграфічний стиль: верхні лінії літер сплітаються у вузли, що нагадують квіти^[9]. Два круглих вікна на фасаді відповідають розташуванню міхрабів медресе та мавзолею^[8].

Вхідний портал веде до оздобленого мукарнасами кам'яного склепіння. Під ним розташована велика панель з інкрустованого мармуру, аналогічна тій, що є у вестибюлі медресе султана Хасана, і, можливо, привезена з Сирії^[8]. Бронзові двері порталу оздоблені складними геометричними візерунками(інші мови), заснованими на 18-кутних і 12-кутних зірках, і містять ще один напис^[9].

Інтер'єр

Стіна Кібла з міхрабом посередині

Позолочена дерев'яна стеля святині айван

Вестибюль при вході, як і в медресе султана Хасана, перекритий ліхтарним куполом і має декоративні мукарнаси. Звідси коридор веде до центрального прямокутного подвір'я (сахну(інші мови)), обрамленого чотирма айванами (склепінчастими залами, відкритими з одного боку), що є характерною рисою монументальних медресе того періоду. Стіни прикрашені чергуванням кольорового каменю (техніка аблак). У центрі подвір'я розташований сабіль (фонтан або павільйон для води), який є пізнішим доповненням XIX століття, хоча початково на цьому місці також була якась водойма^[9][8].

Східний айван (у напрямку кібли) перекритий найбільшим дерев'яним дахом у мамлюкській архітектурі та є головним молитовним залом комплексу. Інші три айвани перекриті кам'яними склепіннями^[8]. Основний молитовний зал має базилікальне планування, подібне до того, що зустрічається в медресе комплексу Калауна, з колонами, що підтримують дах. Особливою родзинкою інтер'єру є його розписана та різьблена дерев'яна стеля, виконана в унікальному стилі, який перегукується з мистецтвом книжкової мініатюри того часу^[8][9][5].

Підлога та стіна кібли оздоблені мармуровими мозаїками. Незвичайною деталлю є мозаїки у формі міхрабів, розташовані на підлозі біля стіни кібли^[9][8]. Сам міхраб вкритий багатоколірними мармуровими мозаїками й оточений чотирма декоративними колонами, що знову ж таки нагадують міхраб у медресе султана Хасана.

Вікна комплексу мають традиційні гіпсові рамки зі вставками кольорового скла, хоча круглі вікна над міхрабами мають дерев'яні рами^[8]. На західному боці будівлі раніше знаходилися кімнати для студентів і суфіїв, але сьогодні ця частина комплексу зруйнована^[8].

Мавзолей

Інтер'єр мавзолею

Прилеглий до молитовного залу з північного боку, але відокремлений стіною, знаходиться мавзолейна камера під куполом. Початково купол був дерев'яним, але у 1893 році його відновили з цегли. Перехід між круглим куполом і квадратною залою забезпечений оригінальними (але реставрованими) дерев'яними пандативами з мукарнасами, оздобленими позолотою, що за якістю нагадує декор стелі молитовного залу. Міхраб і стіна кібли в мавзолеї також оздоблені мармуром, подібно до кібли в головному молитовному залі, але тут міхраб помітно вужчий. Можливо, це зроблено для того, щоб флангові вікна були достатньо широкими для читачів Корану, які могли сидіти в них і читати для перехожих на вулиці^[9]. Сам Баркук не був похований тут, але в мавзолеї знаходиться гробниця його доньки Фатіми^[5].

Консервація та крадіжки

Початково купол був дерев'яним і вкритим свинцем. У 1893 році його довелося перебудувати з цегли^[3]. З травня 2013 року по лютий 2014 року Бостонський музей образотворчих мистецтв проводив роботи з консервації дверей мінбару. Також досліджувалося складне різьблення по дереву, характерне для мамлюкського стилю. Було встановлено, що рама дверей виготовлена з алепської сосни, а інкрустація виконана з чорного дерева та слонової кістки. Крім того, з'ясувалося, що пластини зі слонової кістки мають червоне та зелене заповнення. Червоний колір був отриманий із суміші бджолиного воску та гематиту, а зелений — із солей міді. Для датування використовували метод радіовуглецевого аналізу (Carbon-14), який підтвердив, що всі дерев'яні елементи походять ще з XIV–XV століть. Також застосовували рентгенівське сканування для визначення найкращого методу стабілізації конструкції^[10]. Оригінальний мінбар мечеті було викрадено ще в XV столітті, після чого його замінили на нинішній. У грудні 2012 та 2013 років мечеть знову стала об'єктом крадіжок — було викрадено значну частину оздоблення мінбару та дверей мечеті^[11].

Див. також

• Портал «Іслам»
• Портал «Єгипет»

• Списки мечетей(інші мови)
• Список мечетей Африки(інші мови)
• Список мечетей Єгипту(інші мови)