Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Мєшкова Людмила Іванівна
українська художниця З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Людми́ла Іва́нівна Мєшко́ва (також: Мешкова[2]; 21 червня 1938, Великі Сорочинці, Полтавська область) — українська художниця, керамістка, архітекторка за фахом. Народна художниця УРСР (1987). Членкиня НСХУ (1979)[3]. Засновниця нової мистецької течії — керамічного живопису[4].
Remove ads
Біографія
Узагальнити
Перспектива
Народилась у Великих Сорочинцях Полтавської області. 1962 року закінчила Київський інженерно-будівельний інститут[3], здобувши першу освіту як архітекторка, наслідуючи старших сестер Валю та Лялю[5].
Працювала в Зональному науково-дослідному інституті протягом 40 років[4]. Під час роботи навчилася працювати з керамікою та її різновидами під керівництвом очільниці відділу Ніни Федорової[4]. З 1964 року була у колективі керамістів Київ ЗНДІЕП[6] у майстерні «Софійська гончарня» на території заповідника «Софія Київська», яка підпорядковувалася НДІ з 1962 року[7]. 1978 року — перша персональна виставка у Москві[8], де вона познайомилася із актором Роланом Биковим[9].
2016 року її виселили з майстерні[10]. Пізніше дозволили використовувати приміщення для майстерні на Липках, але через невідповідні умови довелося зберігати роботи у власній квартирі[8].
1 січня 2025 року її квартира у житловому будинку по Інститутській, 10/1 потрапила під обстріл російськими ракетами і була частково зруйнована вибуховою хвилею[8][11]. Більшість робіт уціліли[12].
Людмила Мешкова оглядає квартиру після руйнування
Ольга Вієру оглядає квартиру
Руйнації у квартирі
Людмила Мешкова біля свого дому
Remove ads
Творчість
Узагальнити
Перспектива
Авторка понад 350 робіт[13]. Серед творів — декоративні панно, ікони, портрети, картини, графічні цикли[3]. Працює з різними матеріалами: емаль, каміння, скло, солі металів, глазур тощо[4]. Специфіка техніки — керамічний твір зазвичай проходить чотири випалення[4].
Серед вибраних творів:
- настінне керамічне панно у готелі «Київ» (1973, Київ)[3];
- оформлення НДІ гігієни праці та профзахворювань (1973, Київ)[7];
- настінне керамічне панно у Будинку кіно (1974, співавторстві, Київ)[3];
- настінне керамічне панно у готелі «Русь» (1978—1980, Київ)[3];
- оформлення кафе будинку архітекторів (1982—1983)[7];
- панно вестибюлю другого поверху головного корпусу Київ ЗНДІ-ЕП (1983)[7];
- панно для великої зали санаторію «Пуща-Водиця» (1984)[7];
- могила Володимира Щербицького (1990, Київ, Байкове кладовище)[5];
- панно для холу Головпоштамту у Києві (1993)[7][а];
- панно «Хіросіма — Чорнобиль» (площа 25 кв. м; 1996)[7][b];
- зовнішнє оздоблення майоліковими іконами (техніка — керамічний живопис) каплиці святого Андрія (2000, Київ, площа Андрія Первозванного)[14];
- ікона-панно «Різдво Христове» на західному фасаді собору Різдва Христового на Оболоні в Києві (площа 38 кв. м; 2006, Київ)[7];
- керамічне панно у Спасо-Преображенській церкві (2012, Гусинці) та інші.
Працювала над оздобленням майоліковими іконами храму Миколи Чудотворця у селі Рудня Чернігівської області[4][15].
Портрети пише з фотографій[8]. Серед портретів відомі зображення патріархів Вазгена Вірменського, Димитріоса Константинопольського, Ілії ІІ Грузинського[3], а також таких митців і діячів, як Пабло Пікассо, Ле Корбюзьє, Миколи Реріха, Жерара Філіпа[3] та інших.
Виставки
Персональні виставки проходили у різних містах світу, серед яких — Вільнюс, Лейпціг, Брюссель, Париж (1983, штаб-квартира ЮНЕСКО[7]), Тбілісі, Москва (1978)[4]. Перша виставка в Києві пройшла 2008 року[4].
Вибрані виставки:
- «Світе мій, мереживо казкове, світе мій, ні краю, ні кінця…» в «Українському домі» (2008, Київ)[16];
- «Натхнення під покровом Святої Софії — Премудрості Божої» у «Софії Київській» (2013, Київ)[17].
Роботи перебувають у приватних колекціях Франсуа Міттерана та Рональда Рейгана[c][18].
Розрізані багатометрові панно
Уцілів портрет «Отара Іоселіані»
Уцілілі роботи
Уціліли ікони біля ліжка
Панно «Земле, флюїди життя і розквіту світам Всесвіту посилай…»
(…) Я в цю роботу вклала все, що могла. Якщо бачила, що якісь шматки композиції статичні, то все переробляла. Адже це — кераміка, це — на віки. І я задоволена: вийшла не стіна, а стан — стан природи, стан душі Землі. За різного освітлення вона видається різною: вранці — рожева, увечері — блакитна, а вдень — золота. Людям панно дає позитивну енергію, вони йдуть від нього щасливі. Воно й справді живе: відвідувачі підходять і намагаються встромити туди руку —думають, що це об'ємне зображення
Людмила Меншова про панно «Земле, флюїди життя і розквіту світам Всесвіту посилай…»[7]
1987 року створила керамічне панно «Земле, флюїди життя і розквіту світам Всесвіту посилай…» розміщене у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі[3]. Замовлення на цю роботу отримала 1985 року[19], перемігши у міжнародному конкурсі[5]. Розміри панно — 55 кв. м, 4000 фрагментів[20]. Монтаж здійснили за три місяці[19]. Підпис: «Автор Мєшкова Людмила Іванівна. Дарунок українського народу»[21].
У листопаді 2017 року представники ВГО «Ліга Культури» виявили, що у ліву частину панно «на всю висоту зображення руйнівним способом вмонтовано металевий каркас скляних дверей бару»[20]. 2020 були повідомлення, що панно заливає водою[20], про незадовільну ситуацію для твору мистецтва «через відсутність необхідних ремонтних робіт тієї частини будівлі де воно розташоване» до ЮНЕСКО писав Постійний представник України при ЮНЕСКО[22]. Проблеми усунули до візиту Людмили Мешкової до штаб-квартири ЮНЕСКО[8], який відбувся 15—23 червня 2022 року[23].
Remove ads
Нагороди та відзнаки
- Народна художниця УРСР (1987), зокрема за керамічне панно «Земле, флюїди життя і розквіту світам Всесвіту посилай…»[4];
- Орден княгині Ольги 2-го ступеня (2013)[24], 3-го ступеня (2008)[25];
- Орден святої рівноапостольної княгині Ольги від ПЦУ (2023)[26];
- Медаль «За творчі здобутки» від Національної спілки художників України (2023)[26].
Також отримала подяку Полтавського міського голови з врученням нагрудного знаку[16].
Членкиня Національної спілки кінематографістів України, медаль «За творчі досягнення»[8]. Почесна членкиня Ротарі-клубу «Київ-Центр» (Україна)[13]. Почесна учасниця Всеукраїнської громадської організації «Ліга Культури»[27].
2008 року Людмилу Мєшкову представляли на здобуття звання «Герой України»[7], але звання не присвоїли. Творчий доробок за 2007—2012 роки подавався Міністерством культури України на Шевченківську премію 2013 року у номінації «Образотворче мистецтво»[28], але переможців у цій номінації не присуджували. 2014 року на Шевченківську премію Міністерством культури України подавало її доробок за 2008—2013 роки[29].
У фільмах
- Документальний фільм Жанни Бебешко «Під покровом Софії Київської. Людмила Мєшкова» (2014)[30][31];
«Провісники Перемоги. Людмила Мєшкова» на YouTube (2024)[32].
Примітки
Виноски
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads