Микита I Константинопольський

Патріарх Микита I (грец. Πατριάρχης Νικήτας Α´) (невідомо  — 6 лютого 780 , Константинополь ) — Патріарх Константинопольський (16 листопада 766 — 6 лютого 780), іконоборець. Із рабів слов'янського походження^[1]. Був євнухом.^[2]

Микита I Константинопольський
77-й Патріарх Константинопольський
16 листопада 766 — 6 лютого 780
Обрання:	16 листопада 766
Попередник:	Костянтин II
Наступник:	Павло IV
Діяльність:	євнух, православний священник
Народження:	невідомо
Смерть:	6 лютого 780(0780-02-06) Константинополь, Східна Римська імперія

Біографія

Микита був обраний патріархом Константинопольським після опали та заслання патріарха Костянтина II. За повідомленням Феофана Сповідника:

	16 листопада місяця, 5 індиктіона, за указом царя висвячений у патріархи Константипопольські беззаконно Микита, євнух із слов'ян…
— Джерело Феофан Сповідник Хронографія. л. м. 6258, р. х. 758 (766)

Антон Карташов зазначає, що Микита був «безликою та слухняною людиною»^[3]. Незабаром після свого обрання на патріарший престол він брав участь у влаштованій імператором Костянтином Компронімом церемонії позбавлення сану та анафемування патріарха Костянтина II.

Незабаром після сходження на патріарший престол Микита наказав зіскребти мозаїчні іконописні зображення в патріаршому палаці, винести з нього різьблені ікони, а фрески замазати^[4] .

У 768 році Микита повінчав сина імператора Костянтина майбутнього імператора Лева IV з Іриною, яка, ставши регентом при малолітньому імператорі Костянтині VI, стала ініціатором скликання Сьомого Вселенського собору, який проголосив догмат іконошанування.

Помер патріарх Микита I 6 лютого 780 року^[5].