Миколаївка (Одеський район)

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Миколаївка.

Микола́ївка (до 01.02.1945 — Калаглія) — село Овідіопольської селищної громади в Одеському районі Одеської області в Україні. Населення становить 1448 осіб.

село Миколаївка
Герб Прапор
Церква Св. Миколая Церква Св. Миколая
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Одеський район
Тер. громада	Овідіопольська селищна територіальна громада
Код КАТОТТГ	UA51100250030087249
Облікова картка	Миколаївка
Основні дані
Засноване	1805
Населення	1448
Площа	7,743 км²
Густота населення	187,01 осіб/км²
Поштовий індекс	67814
Телефонний код	+380 4851
Географічні дані
Географічні координати	46°18′23″ пн. ш. 30°20′18″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	32 м
Водойми	Дністровський лиман
Місцева влада
Адреса ради	67801, Одеська обл., Одеська обл., смт Овідіополь, вул. Суворова, 2
Карта
Миколаївка
Миколаївка
Мапа
Миколаївка у Вікісховищі

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 510695, розташована у приміщенні будинку культури.

Результати

• зареєстровано 1164 виборці, явка 42,35%, найбільше голосів віддано за Слугу народу — 56,65%, за Опозиційну платформу — За життя — 25,36%, за «Європейську Солідарність» і Радикальну партію Олега Ляшка — по 3,27%.^[1] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Сергія Колебошина (Слуга народу) — 49,57%, за Василя Гуляєва (самовисування) — 25,11%, за Сергія Боба (Опозиційна платформа — За життя) — 7,87%^[2].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2798 осіб, з яких 1257 чоловіків та 1541 жінка.^[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1446 осіб.^[4]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[5]

Мова	Відсоток
українська	88,88 %
російська	6,42 %
білоруська	2,14 %
молдовська	1,80 %
болгарська	0,21 %
вірменська	0,21 %
німецька	0,14 %
гагаузька	0,07 %

Символіка

Герб і прапор с. Миколаївка затверджені рішенням сесії сільської ради від 31 жовтня 2008 року № 665-V.

Щит, розділений навскіс перев'яззю, що складається з синіх хвиль (верхній ряд) і золотих зерен (нижній ряд). У верхньому лівому золотому полі «лицар з самопалом» — фігура запорожця синьою тинктури. У синьому полі внизу — три (1:2) золоті риби, звернені вліво.

Усталений символ «лицар з самопалом» вказує, що колись у наших місцях була Січ. Три риби характеризують водні багатства села. Перев'яз, скомпонований із хвиль і зерен, дає уявлення про приморське розташування села, розвиток рільництва.

Пам'ятки

• Церква Святого Миколи^[d];
• Могила^[d] радянського воїна П. М. Усатого, загиблого в серпні 1941 року, в період оборони Одеси;
• Братська могила 15 радянських воїнів^[d], загиблих при звільненні села в квітні 1944 року;
• Братська могила 15 радянських воїнів^[d];
• Група могил^[d] радянських патріотів Вербицьких, розстріляних фашистами в квітні 1944 року;
• Братська могила радянських воїнів^[d], розстріляних фашистами в квітні 1944 року;
• Братська могила радянських воїнів^[d];