Шелгунов Микола Васильович

Шелгунов Микола Васильович (22 листопада [4 грудня] 1824, Санкт-Петербург — 12 [24] квітня 1891, Санкт-Петербург) — російський публіцист і літературний критик, вчений-лісівник, учасник революційно-демократичного руху 1850-1860-х років.

Шелгунов Микола Васильович
Народився	4 грудня 1824(1824-12-04)[1]  Санкт-Петербург, Російська імперія[1][2]
Помер	24 квітня (6 травня) 1891[3][4][1] (66 років)  Санкт-Петербург, Російська імперія[1][2]
Поховання	Літераторські мостки
Країна	Російська імперія
Діяльність	журналіст, літературний критик, філософ, публіцист
Alma mater	Санкт-Петербургський державний лісотехнічний університет
Знання мов	російська
Заклад	Санкт-Петербургський державний лісотехнічний університет
Родичі	Mikhail Shelgunovd і Nikolay Shelgunovd
У шлюбі з	Lyudmila Shelgunovad[3]
Діти	Mikhail Shelgunovd[5]
Автограф
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Після смерті батька Миколу віддали в Олександрівський кадетський корпус для малолітніх, де він пробув до десятирічного віку. У 1833 році почав навчатися в Лісовому інституті, куди приймали дітей у віці від 10 до 14 років.
У 1837 році навчальний заклад був перетворений в військово-навчальний. Закінчивши курс по першому розряду з чином підпоручика і званням лісового таксатора, Шелгунов надійшов на службу в лісовий департамент.

У 1849 році був посланий у Симбірську губернію для розбудови лісової дачі і був залишений при губернському управлінні казенними землями в Самарі. Шелгунов зійшовся тут з П. П. Пекарським. У Самарі Шелгунов бував на вечорах, грав в аматорських концертах на скрипці і корнеті, навіть диригував аматорським оркестром і писав легкі музичні п'єси (пристрасть до музики успадкував від батька). В цей же час працював над книгою з історії російського лісового законодавства.

Після Кримської кампанії йому запропонували місце вченого лісничого в Лисинському навчальному лісництві (біля С-Перербургу), і Шелгунов виклопотав собі відрядження за кордон (в 1856 році).
У Емсі Шелгунов познайомився з доктором Ловцовим, який привернув його увагу до творів Герцена.