Милославський Володимир Костянтинович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Милославський.

Милославський Володимир Костянтинович (25 листопада 1928; Пенза — 26 лютого 2016; Харків) — радянський та український фізик. Відомий своїми працями з нелінійної оптики та спектроскопії твердих тіл. Заслужений професор Харківського національного університету.

Милославський Володимир Костянтинович
Професор Милославський Володимир Костянтинович. Початок ХХІ сторіччя. Світлина DKM med
Народився	25 листопада 1928(1928-11-25)  Пенза, Середньо-Волзька областьd, РСФРР, СРСР
Помер	26 лютого 2016(2016-02-26) (87 років)  Харків, Україна
Поховання	Міське кладовище № 2
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	фізик, викладач університету
Галузь	нелінійна оптика
Alma mater	ХДУ імені О. М. Горького (1951)
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук (1972)
Вчене звання	професор
Науковий керівник	Синельников Кирило Дмитрович
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Батько	Милославський Костянтин Іванович
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Поховання В.К. Милославського  та його дружини на 2 Харківському кладовищі. Світлина DKM med.

Життєпис

Народився 25 листопада^{[К 1]} 1928 у Пензі, в родині вчителів^[1][2]. Його батьком був міколог Костянтин Іванович Милославський, а дідом був купець та міський голова Охтирки Іван Миколайович Милославський^[3].

У 1948 році, на запрошення родичів, переїхав до Харкова. Навчався у Харківському університеті на фізико-математичному факультеті, якій закінчив у 1951 році. Наступного року став асистентом катедри експериментальної фізики. У 1959 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «Оптичні та екситонні властивості напівпровідникових шарів CdO, ZnO і SnO2», науковий керівник Кирило Синельников. Через три роки став доцентом катедри фізичної оптики. У 1972 році захистив докторську дисертацію «Експериментальне дослідження краю своєї лінії в напівпровідникових сполуках (оптичне поглинання та ефект Фарадея)». Того ж року йому було присуджений науковий ступінь доктора фізико-математичних наук. Через два роки отримав звання професора. У 1975 році став професором кафедри оптики. У 1989—2003 роках, завідувач цієї ж кафедри. Після 2003 і до самої смерті знову професор кафедри. Помер 26 лютого 2016 року, громадянська панахида за ним відбулася в приміщенні Музею природи. Був кремований, його попіл зберігається у колумбарії на Другому міському кладовищі^[1][2].

У Харківському університеті читав курси лекцій: «Спектроскопія твердого тіла», «Люмінесценція і фотопровідність твердих тіл», «Нелінійна оптика». У співавторстві написав навчальний посібник «Навчальні експерименти та демонстрації з оптики» (2000) та сам підготував посібник «Нелінійна оптика» (2008). Серед його учнів 18 кандидатів та один доктор наук^[2].

Основними напрямками наукових досліджень Милославського були: спектроскопія напівпровідників і діелектриків, магнітооптика, взаємодія лазерного випромінювання зі світлочутливими матеріалами. Займався експериментальними і теоретичними дослідженнями спектрів твердих тіл і нелінійних оптичних явищ у хвилевідних фоточутливих плівках. Також він визначив роль екситонних станів у формуванні власної електронної смуги в низці широкозонних напівпровідників^[1][2].

Родина

Був одружений з Тетяною Іллівною Милославською (до шлюбу Август). Подружжя мало одну дитину:

Ольга Володимирівна Милославська (народилася 23 жовтня 1953) — кандидатка фізико-математичних наук, наукова співробітниця у Фізико-технічному інституті низьких температур імені Б. І. Вєркіна НАН України^[4][3].

Згідно зі спогадами його племінника Дмитра Милославського, Володимир Костянтинович окрім фізики добре знав історію, географію та іноземну літературу. Він любив мандрувати й проходив пішки великі відстані навіть у досить похилому віці^[3].

Нагороди та почесні звання

• Ювілейна медаль імені С. І. Вавілова (1995)^[2].
• Медаль С. Е. Фріша Оптичного товариства імені Д. С. Рождественського (2000)^[5].
• Заслужений професор Харківського Національного університету (2000)^[2].
• Почесна грамота Міністерства освіти і науки України (2010)^[6].
• Включений до залу слави Фізичного факультету ХНУ імені В. Н. Каразіна^[7].

Науковий доробок

Всього написав понад 300 наукових публікацій, серед них два навчальних посібника (один у співавторстві). Список найбільш важливих робіт згідно Енциклопедії сучасної України і його персональній сторінці на сайті кафедри^[1][2]:

Навчальні посібники

• Учебные эксперименты и демонстрации по оптике: Учебное пособие. Х., 2000 (спів­авт.).
• Нелинейная оптика: Учеб. пособ. Х., 2008.

Статті

• О квантовом поглощении в вырожденных полупроводниках и металлах // Физика Твердого Тела. 1966. T. 8, вып. 7.
• О влиянии междузонных переходов на низкочастотный плазменный резонанс в малых металлических сферах // Оптика и спектроскопия. 1979. T. 46, вып. 2 (спів­авт.).
• Spontaneous grating formation in thin light-sensitive AgCl-Ag films at linear p/s pola-rization of a laser beam // J. Optics A: Pure Applied Optics. 2005. Vol. 7.
• Влияние примеси меди на спектр поглощения тонких пленок суперионных проводников MAg4I5(M: Rb, K) // Физика Твердого Тела. 2006. Т. 48, № 5.
• Окрашивание кварцевого стекла нанометровыми частицами серебра.// Оптика и спектроскопия. - 2007. - т.102, № 3. - с.489-495.
• Optical properties of nanostructures // Functional Materials. 2008. Vol. 15, № 3 р.313-331.
• Спектры поглощения тонких пленок твердых растворов Cs2(Cd1-xZnx)І4 // Оптика и спектроскопия. 2010. Т. 108, № 4.