Миронов Валерій Андрійович

Миронов Валерій Андрійович — радянський і російський кінооператор-постановник. Лауреат Державної премії Росії ім. Н. К. Крупської (1981). Заслужений діяч мистецтв Росії (1997).

Миронов Валерій Андрійович
Дата народження	1 серпня 1939(1939-08-01)[1] (86 років)
Місце народження	Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство	Росія
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1971) і Санкт-Петербурзький національний дослідницький університет інформаційних технологій, механіки та оптики (1964)
Професія	кінооператор, оператор-постановник
Нагороди	Державна премія РРФСР імені Н. К. Крупськоїd (1981)
IMDb	ID 6633896

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Миронов.

Біографічні відомості

Народ. 1 серпня 1939 р. у Ленінграді. Закінчив Ленінградський інститут точної механіки та оптики (1964) та операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії(1971, майстерня Л. Косматова).

З 1969 р. працює на кіностудії «Ленфільм», з 1973 р. — оператор-постановник.

Зняв українську кінострічку «Полтергейст-90» (1991, студія «Странник», ТПО «Одесса»).

Фільмографія

• «Практикант» (1973, короткометражний)
• «Лавина» (1975)
• «Знак вічності» (1977)
• «Слід росомахи» (1978)
• «У моїй смерті прошу звинувачувати Клаву К.» (1979)
• «Пізні побачення» (1980)
• «Сонячний вітер» (1982)
• «Серед білого дня...» (1982)
• «Людмила» (1982)
• «Фуете» (1986)
• «Острів загиблих кораблів» (1987)
• «Зломник» (1987)
• «Паперові очі Пришвіна» (1989)
• «Кончина» (1989)
• «Спогади без дати» (1990)
• «Перехід товариша Чкалова через Північний полюс» (1990)
• «Без правосуддя» (1991)
• «Полтергейст-90» (1991, студія «Странник», ТПО «Одесса»)
• «Щасливий невдаха» (1993)
• «Лабіринт кохання» (1993)
• «Остання справа Вареного» (1994)
• «Тоталітарний роман» (1998)
• «Вулиці розбитих ліхтарів-4» (2001)
• «Чорний ворон» (2001—2004, телесеріал)
• «Фредерік, або Бульвар злочинів» (2003, фільм-спектакль)
• «Цар Максиміліан» (2004, фільм-спектакль)
• Театральний роман довжиною у життя (2004, документальний)
• «Оповідь про царя Петра і сина його царевича Олексія» (2004, фільм-спектакль)
• «Гравці» (2004, фільм-спектакль)
• «Доктор філософії» (2004, фільм-спектакль)
• «Ревізор» (2005, фільм-спектакль, реж. Г. Любімова, В. Фокін) та ін.